Вирус поэзии снова в сознанье проник нету лекарства от этой заразы весенней, вновь становлюсь туповатым, безвременной тенью, тенью великих, их строк, что зависли в мозгу как-то спасаюсь, бессонствуя… Чувствую – снова, преодолев ипохондрию, чувстствую, – снова смогу, снова смогу я услышать дыхание слова…
Вот – семафорствуя – дышит, машинами дышит шоссе, и голубями вскипают весенние крыши, слышу, как корни деревьев шуршат, обвивая гранит, чувствую, как наливаяся соком древесная кожа звенит…
Через себя пропуская всю эту вселенскую блажь, я понимаю, что я никакой не поэт, а всего лишь, весны метран- паж, буйства её в моем теле – зараза. Она снова стихами, моими стихами Бере мен на.
................................................
Вірус паэзіі
Вірус паэзіі зноў у свядомасць пракраўся і не ніякага лекі ад гэтай заразы вясновай, зноў раблюся і я тупаватым, заўчаснай ценем, ценем вялікіх, іх дум, што завіслі ў мозгу неяк ратуюся, і… Адчуваю - зноў, пераадолеўшы гнеў іпахондрыі, пачуццёвую, зноў змагу, зноў змагу я пачуць чараўніцтва ў дыханне словы…
Вось - зноў дыхае, машынамі дыхае шашы, і галубамі закіпаюць вясновыя дахі, чую, як карані дрэў шастаюць, увінаючы камяні, адчуваю, як наліваецца сокам драўняная скура звініць…
Праз сябе прапускаючы ўсю гэтую несусветную дур, я разумею, што я ніякі не паэт, а вясны метран- паж, буянства яе ў маім целе – зараза. Яна зноў вершамі, маімі вершамі Ця жар на я.
...........................................
Вірус поезії
Вірус поезії знову в притомність ввірвався, ліків немає від ...зарази цієї, весняної.
Ай-йя, я знову стаю тупуватим, передчасною тінню, тінню великих, рядків їх, що зависають у мозку.
Якось рятуюся я у безсонні... Але відчуваю, що знову, зможу я знову почути, луною хоч, подих іх СЛОВА…
Ось, семафорствуя, дихає, шинами, дихає ніччю, шосе, і голубами вкипають весняні дахи, чую, коріння дерев шарудять, обвиваючи брами граніт, та відчуваю, як наливаючись соком шкіра деревна дзвенить…
Через себе пропускаючи усій цей вселенській тіпай, Я розумію, що я ніякий не поет, а всього лише, п'яной весни метран- паж, буяння її, у тілі моєму – зараза...
Оця от весна, знову віршами, моїми віршами вагітна...
