Рожеві мальви. Невисокий тин
і тінь густа в альтанці виноградній.
І на долівці спиш невинна ти -
неторкана, наївна, безпорадна.
На домоткано-грубому рядні
розкинулось у спеку ніжне тіло.
Блаженно посміхалась уві сні -
тоді іще нічого не боліло.
Сільського побуту нудний тягар
несла без сліз. Ні скарги, ні прокляття.
Шукала щось у білій піні хмар.
І ще когось у полум'ї багаття...
Фіранка біла парусом тугим
здавалася, надутим свіжим вітром.
І все було до болю дорогим,
І не було навколо злих і хитрих.
Не снились ні біда, ні дикий звір,
Обходила тебе лиха година -
високі мальви захищали двір.
А ще була жива уся родина...

Палає літо знову - як тоді.
Але нема рядна, нема альтанки.
І тільки сниться той далекий дім
і мальви, і мереживо фіранки...