Ніч сріблястим дощем наче вкрила наш стомлений двір. І навшпиньки прийшла в моє місто безжурність і тиша. Поступово ми гасимо світло у вікнах квартир. Тільки вітер не спить, він читає об’яви, афіші.
Заглядає до тих, хто кватирку забув зачинить, Ніжно дівчині гладить її незаплетені коси Та шепоче годиннику, щоб не злякав він цю мить, Дарить злагоду й мир, цей завжди безтурботний філософ.
Місто спить, переживши ізнову турботливий день (на замін піклуванням приходить завжди відпочинок). Наступають часи таємничих безмовних пісень Та нечитаних досі ніким потойбічних сторінок.
Я, відсунувши штори, на світло дивлюсь ліхтарів І неначе чекаю в беззіркову ніч одкровення. Дуже хочеться щоб літом бабиним жовтень зігрів Моє місто, мій спокій, кохання моє і натхнення…
Вот перевод-вариант на русском:
Серебристым дождем ночь укрыла наш дремлющий двор, И на цыпочках в город пришла беззаботность и тишь. Мы Гасим свет постепенно в окошках квартир и контор, Только ветер не спит, объявленья читает, афиши.
К тем, кто форточку, волею судеб, забыл запереть, Непременно заглянет, погладит там девичьи косы; Чтобы миг не спугнуть, он попросит часы не шуметь. Дарит мир и покой этот вечно беспечный философ.
Город, выдохнув, спит, пережив очень хлопотный день (попеченьям на смену приходит всегда передышка). В это время исполненных песен мотив сокровен, Сокровенны сюжеты страниц ненаписанных книжек.
Отодвинув гардины, смотрю на лучи фонарей И настойчиво жду в эту тихую ночь откровенье. Долгожданный октябрь бабьим летом согрел бы скорей Город мой, мой покой и любовь, и мое вдохновенье...
