Забула жінка, як це – бути жінкою.
Часи такі? Чи в іншому причина?
Й, напевне, почувається чужинкою,
Коли цілує руку їй мужчина.
Чужинкою у цьому світі дивному,
Загубленому в часі і у просторі,
Де іноді непросто буть людиною,
А жінкою – тим більше буть непросто їй.
І хоч життя її буває драмою,
Де сіре все, й ні запаху, ні звуку,
Їй хочеться – хоч зрідка – бути
дамою,
Щоб їй мужчини цілували руку.
02.06.2020
Опубликовано: 02/06/20, 22:19 | Последнее редактирование: Еленка 17/09/20, 12:31
| Просмотров: 427 | Комментариев: 10
Спасибо!
Так що це часи такі настали. вивернуті, покручнуті.
Гарна тема, на часі.
Дякую!
А ведь когда-то это был вполне обычный и привычный поступок...
Спасибо!
А жінкою – тим більше буть непросто їй.
Очень понравилось стихотворение, Еленка!