Давай заварим кави. Покладем
тобі ванілі, а мені кориці.
Сховаємся у тихий свій едем
від лютої завії-сніговиці,

від сірих ранків і нудних дощів,
нещирих друзів і турбот марудних.
Загорнемось у чарівні плащі
свого кохання. Нам не буде нудно.

Не буде сумно й одиноко нам,
і холодно і темно теж не буде.
Не наша то турбота і вина,
якщо нас світ на певний час забуде.

Хай зачекають люди і діла,
бо поки в філіжанках пахне кава,
ми за межею і добра, і зла,
на нас лише кохання має право.

14.02.20022