Злукавила.
Коли сказала «ні».
І ще раніше. Раз. Чи, може, двічі…
Подумавши: навіщо це мені? –
усмішку надягнула на обличчя
й пішла від тебе, горда і красива.
Боліло серце, рвалося до тебе,
cебе вмовляла, що тебе не треба,
що не тебе у неба я просила.
А ти повірив. Чи, можливо, й сам
ти не за ту молився небесам,
не я була в думках твоїх і в сні.
Злукавила.
Та все ж прости мені…

08.06.2021