Не любить тебя - невозможно.
Обладать тобой – боль. Так жаль,
что миг близости (пусть ничтожный) –
нам уже обещает печаль.

Вместе быть... и в плену влеченья
губы слить и сердца свои -
вновь волне не найти спасенья...
ночью плачут лишь соловьи.

Ты в минуту чувственной бури
не отдайся мне, удержись,
видишь вечера крылья буры
и над нами они сошлись.

Пусть нам скажут: «Любить ведь можно
только раз», - вот того и жаль,
что и радости миг ничтожный
нам уже обещает печаль.

Не скрывайся за влажным взором -
ведь размытые берега
поглощающих трансмагорий
будут дороги нам всегда.

Нет! Найди и в чувственных бурях
не пройденную нами грань,
чтоб не помнить о днях угрюмых,
когда платим разлуке дань.

Не любить тебя – невозможно,
но любить тебя – боль. И жаль,
что минута в любви – ничтожна,
а наградою нам – печаль.




Не любити тебе - не можна

Не любити тебе - не можна.
Володіти тобою – жаль,
І хвилина діяння кожна
Випромінює нам печаль

Бути разом... в однім цілунку.
Злить уста і серця свої
Тільки хвилі нема порятунку...
Плачуть вночі лишень солов'ї...

Ти в хвилину чуттєвої бурі
Не віддайся мені, дивись,
Бачиш вечора крила похмурі?
То над нами вони зійшлись.

Хай нам кажуть: любити можна
Тільки раз. Того разу й жаль,
І щаслива хвилина кожна
Випромінює нам печаль.

Не ховайся в зволоженім зорі,
Бо розгойдані береги
Поглинаючих трансмагорій
Будуть завжди нам дорогі.

Ні! Знайди і в чуттєвих бурях
Не перейдену нами грань,
Щоб не відати днів похмурих,
Щоб не знати про гнів прощань.

Не любити тебе - не можна,
то й любитись з тобою - жаль,
бо хвилина кохання кожна
випромінює нам печаль.

© Василь Стус