Литсеть ЛитСеть
• Поэзия • Проза • Критика • Конкурсы • Игры • Общение
Главное меню
Поиск
Случайные данные
Вход
Рубрики
Лирика [8619]
Философская поэзия [3942]
Любовная поэзия [4027]
Психологическая поэзия [1864]
Городская поэзия [1497]
Пейзажная поэзия [1858]
Мистическая поэзия [1302]
Гражданская поэзия [1253]
Историческая поэзия [296]
Мифологическая поэзия [208]
Медитативная поэзия [208]
Религиозная поэзия [161]
Альбомная поэзия [121]
Твердые формы (запад) [264]
Твердые формы (восток) [105]
Экспериментальная поэзия [259]
Юмористические стихи [2047]
Иронические стихи [2258]
Сатирические стихи [143]
Пародии [1140]
Травести [65]
Подражания и экспромты [508]
Стихи для детей [873]
Белые стихи [86]
Вольные стихи [149]
Верлибры [296]
Стихотворения в прозе [22]
Одностишия и двустишия [132]
Частушки и гарики [38]
Басни [89]
Сказки в стихах [76]
Эпиграммы [23]
Эпитафии [40]
Авторские песни [473]
Переделки песен [59]
Стихи на иностранных языках [85]
Поэтические переводы [290]
Циклы стихов [295]
Поэмы [49]
Декламации [479]
Подборки стихов [126]
Белиберда [761]
Поэзия без рубрики [7798]
Стихи пользователей [1148]
Декламации пользователей [24]
Осінь, як доля моя
Стихи на иностранных языках
Автор: Наталья_Бугаре
Осінь, як доля моя, невблаганна -
пряним зітханням надії розвіє.
Осінь - циганка, жебрачка, повія -
в небо пускає листки-параплани.

В небо, набрякле прозорою синню,
(колір яскравий, аж очі лоскоче).
Стати б і слухати з ранку до ночі
сум - перелітних птахів голосіння.

Стати б і слухати шум очерету
понад рікою, що млосно хлюпоче,
і шепотіти таємне жіноче,
вірячи щиро в осінні прикмети.

Понад рікою, де в плесі русалки
тихо спливають у ніч на Купала.
Тут я надії на хвилі пускала,
тут мені вітром по небу писав ти...

Вроду дали, та забули - талану:
бийся, мов риба об лід - не поможе.
Бабине літо продовж мені, Боже!
Осінь, як доля моя - невблаганна...
Опубликовано: 14/11/19, 10:36 | Просмотров: 681 | Комментариев: 8
Загрузка...
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Все комментарии:

Очень лиричное стихотворение, Наталья! И философское, и сказочное - одновременно:
"Понад рікою, де в плесі русалки
тихо спливають у ніч на Купала.
Тут я надії на хвилі пускала,
тут мені вітром по небу писав ти..."
smile smile smile smile
Марара  (20/07/20 01:56)    


Дякую) Це одне з моїх улюблених на рідній мові. Вважаю його вдалим, а я рідко даю такі оцінки своїм роботам. Рада, що сподобалось моє осіннє голосіння)
Наталья_Бугаре  (20/07/20 10:19)    


Ната, вірші свідчать, що не вигоріла smile Рада бачити wink
Анна_Лисицина  (11/06/20 22:24)    


І я тебе, голубонько) Напиши мені в меседж. Я скучилась. А відносно віршів, то я їх майже не пишу зараз... З 14-го року всього кілька робіт. Отут на міжпортальний писала і ще одна-дві, може трошки більше, бо часом мене попускає... Але я не у формі ще.
Наталья_Бугаре  (19/07/20 12:53)    


Хай тобi щастить, шановна панi! А осень? Ну и что, Наташ? Подумаешь осень. Знаешь, что мама написала не за долго до смерти? "Не нужно бояться старости. Многим не суждено даже дожить до нее". Знаешь, родная, и зимы бывают прекрасны... С днем рождения!
Мира_Ирис  (28/02/20 15:40)    


Спасибо, Мариш) Скучаю по тебе. А старости не боюсь, у меня же внуки, а это лучшее украшение зимы)
Наталья_Бугаре  (29/02/20 16:08)    


Я тоже по тебе скучаю. Не пропадай wink
Мира_Ирис  (29/02/20 16:43)    


Мариш, на ФБ меня найди Наталка Бугаре. Там и поболтать можно, собственно говоря, я там чаще всего и бываю. Не пишу ж почти сейчас... Выгорела я, наверное...
Наталья_Бугаре  (16/04/20 19:46)