Литсеть ЛитСеть
• Поэзия • Проза • Критика • Конкурсы • Игры • Общение
Главное меню
Поиск
Случайные данные
Вход
Рубрики
Лирика [8552]
Философская поэзия [3939]
Любовная поэзия [4006]
Психологическая поэзия [1896]
Городская поэзия [1493]
Пейзажная поэзия [1865]
Мистическая поэзия [1311]
Гражданская поэзия [1282]
Историческая поэзия [308]
Мифологическая поэзия [213]
Медитативная поэзия [209]
Религиозная поэзия [164]
Альбомная поэзия [141]
Твердые формы (запад) [259]
Твердые формы (восток) [104]
Экспериментальная поэзия [256]
Юмористические стихи [2033]
Иронические стихи [2242]
Сатирические стихи [143]
Пародии [1141]
Травести [65]
Подражания и экспромты [510]
Стихи для детей [874]
Белые стихи [86]
Вольные стихи [149]
Верлибры [293]
Стихотворения в прозе [21]
Одностишия и двустишия [131]
Частушки и гарики [38]
Басни [89]
Сказки в стихах [78]
Эпиграммы [23]
Эпитафии [40]
Авторские песни [473]
Переделки песен [58]
Стихи на иностранных языках [85]
Поэтические переводы [306]
Циклы стихов [299]
Поэмы [50]
Декламации [470]
Подборки стихов [132]
Белиберда [727]
Поэзия без рубрики [7827]
Стихи пользователей [1133]
Декламации пользователей [24]
Гордість
Стихи на иностранных языках
Автор: Анна_Лисицина
Хлопче, з яких розумових шляхів розпусти,
з якої такої пластмасової капусти
тебе принесло, народивши, на жаль намовивши,
беззаконне буття – ввійти у моє становище?
Від думок про те, твої-то які причини,
небо мені – ще менше, аніж з овчину.

Я хотіла під хмари злетіти, з зірками зріти,
плодом білонали́вне сонце в собі носити,
бути живою – смертною і безсмертною...
Я хворію, а ти з обіцянками як з десертами
обриваєш листки, щоб не зжовкли і не опали,
обтинаєш гілки, щоб інші не порубали.

Переробка, ескізи, ножиці та мотузки...
Ти би і в гени впилявся, залишив друзки –
просто хотілося швидше, а далі буде щось –
із маленького дива прорветься велике чудисько,
що і вітер не схоче по-батьківськи колихати...

Пробач, білий світе.
Пробач, чорноземна мати.

Відтепер прокрутити кігтем діру у скроні
що ворони, що лисиці нагоди не проворонять,
відтепер мене навіть свої не їстимуть,
і плоди мої довго зрітимуть, вічно зрітимуть...

Я – твоя «fierté»... Мармурові гілки-культяпки,
і головки сиру прив'язані замість яблук.
Опубликовано: 31/01/21, 06:49 | Последнее редактирование: Анна_Лисицина 22/02/21, 18:13 | Просмотров: 628 | Комментариев: 8
Загрузка...
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Все комментарии:

гарно smile
Ар_Ле_Кино  (20/02/22 12:17)    


Дякую happy
Анна_Лисицина  (20/02/22 20:31)    


Дуже добре!

Я хотіла під хмари злетіти, з зірками зріти,
плодом білонали́вне сонце в собі носити,
бути живою – смертною і безсмертною...

Щіро дякую!
Гелия_Алексеева  (09/04/21 19:57)    


Дуже дякую, Геліє! smile

Але трохи переживаю, бо цей вірш із двома товаришами зараз у довгому списку на одному гарному конкурсі - який вирок йому буде?..
Анна_Лисицина  (09/04/21 23:50)    


Выдатныя вершы! Вельмі добра напісаны! smile
Питон  (15/02/21 12:50)    


Дякую! smile
Анна_Лисицина  (15/02/21 13:05)    


із маленького дива прорветься велике чудисько,
що і вітер не схоче по-батьківськи колихати...

Пробач, білий світе.
Пробач, чорноземна мати.

!!!
monterrey  (01/02/21 04:08)    


Дякую, Таню! happy
Анна_Лисицина  (01/02/21 04:28)