З циклу - Нелюба моя
Образ твій, що двоїться...
Розділений був,
чітко так...
На тоді...
І на зараз...
Що залишилося в зараз -
мене хвилювало...
Але...
...Лише тінню
безпам'ятною....
Ну, а...
Все,
що між нами було,
то здавалося –
все це,
вже закрито навік
і помре разом з тілом.
Але...
Спробуй, спробуй
і ти!
Вік безсоння і...
Блюз!
- ти! –
ти винна була –
я хриплю
– ти одна.
І стискаючись в осипі сколків колючих...
Розумію –
закляк, щоби вижити,
викреслив із підсвідомості.
...На край світу тікав, і...
Спивався.
Час
даремно
спаливши...
Але...
Спробуй, спробуй - і ти!
Так, щоб виразно –
зірки,
побачити зірки, і щоб...
Щоб вони запалили у млі
цвіт очей твоїх місячний.
... Знову я чую слова
що звивалися в небо,
плескалися рибою
в чорнім затоні.
І як відблиски,
відблиски ті,
якнайлегші,
текли по губах.
Що я пив з твоїх губ?!
І, навіщо мені це,
навіщо?
...Шепочу, задихаючись,
ти!
Вироїлась
права –
ми...
Одне
одному
дихали
деякий час,
рятувалися
...разом.
Ну, а після...
Все, що після –
це...
Дурощі передзимові!!!
Світає.
І...
Ось вони,
ритми на знову,
заглушаючи блюз
молотками відбійними
рвуться крізь стіни,
гуркотять переможно –
- до-
жи-ти,
то-бі,
до-
лю-
би-ти
то-бі,
до-тер-
пііі!
ти!!!
....І
от
так –
цілий день
шарудять в голові,
допомагаючи,
допомагаючи!
дожити,
дожити,
дожити,
до-
жжжити...
От, дурепа,
мені вже,
для чого
це все?!
Опубликовано: 29/06/21, 20:36
| Просмотров: 512 | Комментариев: 3
Цікавенько тут у Вас...
Твір довгенький. До речі, не пробували розмістити по центру сторінки?
Дякую.
Это что, весь цикл - сейчас бы, замучился писать...
Це ж не в шахті кайлом, за шкоринку хліба.
Це ж для душі, для серця.