Дівчам сполоханим дивлюсь в минуле
Я щось забула...
Десь там залишилось уже без мене
дзвінке й зелене,
червоно-вогняне, небесно-синє...
розсипав соняшник, як дні, насіння...
Усе фарбується в жовтогаряче -
дивлюсь і плачу...
Птахи прощаються і теж голосять
Це справді Осінь?
© Copyright: Strega, 2008 https://stihi.ru/2008/03/10/2164
Свидетельство о публикации №108031002164 10.03.2008 15:52
Опубликовано: 13/09/21, 21:40 | Последнее редактирование: Strega 21/09/21, 13:34
| Просмотров: 857 | Комментариев: 6
На це натякає Тетяна.
І я, більш ніж, з нею згоден.