Крокує небо до зими,
Фарбуючись у сірий колір.
Чорніють річечки струми.
У вітровому листя колі.

Чекає поле на сніга.
Дерева начє у полоні.
Оголене гілля, нудьга.
Здається вічність на долоні.

Сумує ворон на кущах,
Птахи подалися на південь.
Бажання стигне на очах:
Коли повернешся цар-квітень?

Коли конвалії дзвінок
Збире проміння сонця в лісі?
Коли дівча вдягнуть вінок
І залунають зранку пісні?

Тоді зозуля заспіва
І очі спалахнуть як зорі.
Кохання вийдуть на жнива
І стане кожний день прозорий.