Евгений Павлович Плужник (укр. Євген Павлович Плужник; 14 декабря 1898, Кантемировка, Богучарский уезд, Воронежская губерния, Российская империя — 2 февраля 1936, Соловецкий лагерь особого назначения, Соловецкие острова, РСФСР, СССР) — украинский поэт, прозаик, драматург, переводчик, лексикограф.
мой перевод:
Теперь меня волнует мало Всё то, что замкнуто в слова. Не опьянеет, как бывало, От звонкой фразы голова. Все чаще хочется молчать мне Под шелест фраз и россыпь слов. Стихи в тоске, едва начаты - Забыть и не закончить вновь! На что, скажи, слова готовы, Когда страдаешь без конца? Всё то, что не дано промолвить - Не нужно и перу творца!
Оригинал:
* * *
Тепер мене хвилює мало Все те, що замкнено в слова; Не зап’яніє, як бувало, З дзвінкої фрази голова. Ні, все частіш кортить мовчати Під шелест чуваних розмов І вірш, нудьгуючи, початий Забути й не кінчати знов... Бо що тоді слова готові, Коли сприймаєш без кінця Все те, що не дається мові Й не потребує олівця? Євген Плужник “Вона зійшла до моря. Хто вона…” “…І ось я ляжу, – родючий гній…”
* * * мой вольный перевод:
Она дошла до моря. Кто она - Самой не безразлично ей отныне?... Всем нам давно потворствует луна В скоропостижной замкнутой пустыне. Ленивый взмах — и вот под ноги лёг Прозрачный венчик — брошенная метка, И у стеблей её высоких ног Расцвёл цветок невиданной расцветки. На гибкий стан, лиф девственно-нагой Приходит вал, смывая тлен береговой ... И снова плеск, наплыв, затишье снова ... Коралловою стройною ногой Она смиряет бездну бирюзовую. Распахнутым объятием своим Величье вод, что всем ветрам открыто, - Возможно возвращает Афродиту Из белой пены деву возродив!
06.11.2019 10-00
* * * оригинал
Вона зійшла до моря. Хто вона – Навіть самій їй байдуже віднині… …Хіба ж не всі ми – єдності луна В скороминущій і пустій відміні? Лінивий рух, – і ось під ноги ліг Прозорий вінчик – кинута намітка, І на стрункім стеблі високих ніг Цвіте жарка, важка і повна квітка – Спокійни торс, незаймано-нагий! Спадає вал… Німують береги… І знову плеск… І затихає знову… То пальцями рожевої ноги Вона вгамовує безодню бірюзову. І відкрива обійми їй свої І відкрива обійми їй свої Ця велич вод, усім вітрам відкрита, – Здається, повертає Афродіта У білий шум, що породив її!
* * * мой вольный перевод:
Я сгину — лягу в плодородный слой, В тлен окровавленной ложбины ... Благослови меня в час ратный мой, Храни оправданных, невинных! Нальется соком семя новой ржи! И в каждом колоске — беда и мука... О, пахарь! Ты немного подожди! Не смешивай с землей мою разлуку. Благослови меня в час ратный мой, В жестокий час, когда в крови оковы! - Я не умру! Я свежий перегной - Он нужен всем посевам новым! - И верю я в конце войны - Пожнут меня ветрами славы Но сердце просит тишины ...
06.11.2019 10-30
* * * оригинал
…І ось я ляжу,- родючий гній, – На скривавлений переліг… – Благослови єси, часе мій! Навчи мене заповітів своїх! Розцвітайте, нові жита! А на кожному колосі – мука моя… О, воістину час ратай! Славословлю його ім’я. Благословен єси, часе мій! О, жорстокий! І весь в крові! – Це нічого, що я мов гній – Під посіви твої нові! – Бо ось вірю, зросту колись, – І до когось вітрами, – жни! … Серце, серце моє! навчись Тишини…
“Мовчи! Я знаю. За всіма словами…” Євген Плужник
* * * (мой вольный перевод):
Молчи! Точно знаю. За всеми словами - Темнеют сады и стынет вода... И страсть, что когда-то была между нами, Развела нас уже навсегда!
Шалый я, от отчаянья пьяный! Что отчаянье то? Чаша снова пуста! … Поздно в сердце залечивать раны! … Порознь мысли, сердца и уста!
О, мой друг! Я растрачу последние силы, В том краю я погибну, хоть криком кричи, Где твой образ, утраченный, светлый и милый, Где твой голос?… — Молчи! О! Молчи! Да… Молчи...
07.11.2019 1-40
* * * (оригинал):
Мовчи! Я знаю. За всіма словами – Холодний смерк, спустошені сади… Це наша пристрасть стала поміж нами, Нас розлучаючи назавсігди!
Шалій, шалій, від розпачу сп’янілий! Що розпач той? Річ марна і пуста! …Як пізно ми серця свої спинили! …Як роз’єднали рано ми вуста!
О, друже мій! Останні трачу сили, В країні тій уявній живучи, Де образ твій, утрачений і милий, Де голос твій… Мовчи! Мовчи! Мовчи!
«Ночью его повели на расстрел ...» Евгений Плужник * * * (мой вольный перевод):
Ночь настала, его повели на расстрел. Кто фонарь держал, кто-то факел, На небритом лице пот почти не блестел... Всё-равно было всем в этом мраке.
Офицерский плевок — сигарету в угли. Хмарь на небе беспечно-высоком... Прозвучало привычно-короткое — «Пли!» Их мишень — это он — синеокий.
Смерти я никакой уж давно не боюсь! - Кровь сойдет, как всемирная Мекка И когда-то с небес рухнет на землю блюз!
07.11.2019 2-20
“Уночі його вели на розстріл…” Євген Плужник оригинал:
Уночі його вели на розстріл. Хтось тримав ліхтар, мов смолоскип, На неголенім обличчі гострі Волоски… Віддалік, немов цілком байдуже, Офіцер димок цигарки плів. Тільки неба хмарний, темний кужіль Чув нудне і коротеньке – плі! Відбулось. Мета моя далека, Я такої смерті не боюсь! – Зійде кров, немов всесвітня Мекка Для твоїх майбутніх синіх блюз!
Оригинал: * * * Сідало сонце. Коливались трави. Перерахував кулі, — якраз для всіх! А хто з них винний, а хто з них правий!- З-під однакових стріх.
Не схибить куля — не стогнатимуть довго. Подивилися, — поле! Ромен з трави... Передній, мабуть ходив, — так човгав: Черевики скривив.
Сховалося сонце. Сутеніло помалу. Час би й росі! А хтось далеко десь генералу: — Усі.
* * * перевод:
Садилось солнце. Колосились травы. Считаю пули — да, как раз для всех! Кто виноват из них, а кто был правым - У крыш похожий верх.
Не ошибётся пуля — и стонать не долго. Пересмотрел я поле взглядом у травы ... Передний шаркал измождённым волком, Ботинки искривил.
Скрывалось солнце. Хмурилось помалу. Пора бы всех охолодить росой! И кто-то где-то крикнул генералу: — Всё!
08.11.2019 6-40
* * *
Де коноплі були, — батарея. За клунями чати. Може, «Портрет Доріана Грея» Прочитати?
О, мабуть моє! Для тебе! - Тисячі слів подужав! - Нащо ж в'їлися до самого серця між ребер Кулі та нужа?
* * *
Где конопля была — сегодня батарея. За ригой на болоте — гать. А может напоследок образ Грея Перечитать?
Пожалуй, может я осилил для тебя - И чтенье это всё же завершил! Что колет сердце, остро теребя, Меж рёбер - Пули или вши?
08.11.2019 6-50
* * *
По-осінньому хмари пливуть, По-осінньому вітер кигиче... У далеку лаштуючись путь, Чорна галич злетілась на віче.
І весь день в берестках стрекотня Все полохає хмари високі, Безгоміння осіннього дня І мій спокій...
* * *
По-осеннему тучи плывут, По-осеннему ветер курлычет ... Собираясь в далёкий свой путь, Журавли прилетели на вече.
И весь вечер вокруг стрекотня Полыхает заря высокО, Схожий с тишью осеннего дня Мой покой ...
08.11.2019 7-05
ЄВРОПА — Євген Плужник
Европа Мой вольный перевод:
Ахали, сюсюкали — Европа! ПАпа переделали в «папА»! Даже хутор это быстро слопал... Перхоть с кровью — эти их слова!
Вышли гречкосеи за холмами, И глаза улыбкой занялись... Пахотник с восточными корнями, Западнику в сердце ты вглядись!
Выродки, одетые по моде ... Рабский труд… аборты… кокаин ... Рядом — гнев замученных заводов, Боль порабощения страны!
… Опера… Развратные рисунки... Золото кокоток и вина. … Раз за день набитые желудки ... … В жизни не разогнута спина!
… франки, фунты стерлингов… и кроны ... … раны в кровь — рабочие сердца! .. … трупами украсили законы, … истерзав оружием века ...
… Славил Рим прогресс, ума, культуру Воем пушек, топотом солдат, Трупами расстрелянных им сдуру, Сотнями в крови омытых дат!
… Разыграв гуманностью Европа - Денежный, талантливый актёр, Приглашает — Заходи!.. холопом... Кровь с карманов вовремя обтёр? ......................................... ......................................... Ахали максисты: Продвижение! И мечтали о Париже тож! — У Европы есть определенье: - Пузо, кошелёк и острый нож!
Стали гречкосеи — им укором - Всё ж неугомонные внутри! — Запад, прославляемый позором, Ты в глаза Востоку посмотри!...
08.11. 2019 12-00 _________________
ЄВРОПА — Євген Плужник (1898 — 1936) Оригинал:
Ахали, сюсюкали — Європа! Тато — не звертались, a «papa»! Доки навіть хутір не второпав: — Слів в крові намочених лупа!
Вийшли гречкосії на узгір'я, Усмішкою очі зайнялись,— Сходу ще не оране безмір'я, Заходові в серце подивись!
Виродки, зодягнені по моді... Визиски… аборти… кокаїн... Поруч — гнів натомлених заводів, Болі поневолених країн!
… Опери?.. Розбещені малюнки?.. «Золота, кокоток і вина!» … Раз за день набиті хлібом шлунки... … раз в житті розігнута спина!
… Вславили і поступ, і культуру Воєм ненажерливих гармат! Трупами розстріляних край муру! Сотнями в крові омитих дат!
… Бавиться гуманністю по змозі Сили і кишені адюльтер! Заходе! чого ж Ти й досі Крові на кишенях не обтер? ......................................... ......................................... Ахали — максліндери і поступ! Мріяли Прилуки про Париж! — Доки все у формулочку просту — Шлунок, гаманець і ніж!
Стали гречкосії — і докором Очі невблаганні зайнялись: — Заходе, ану, коли не сором, Сходові в обличчя подивись!
* * * (оригинал):
Це снилось?.. На тихім світанні Багнети, і я біля стінки... О, перші й довіку останні Мої півхвилинки!
О, ранки! Кінчається зараз Вино нерозведене ваше! … А в думці — який тепер вираз На очі нероблений ляже?
Це снилось? Не знаю. Не знаю... І ось усміхнутись несила... І ось не живу, не конаю... О, правдо моя невесела! ____________________
* * * (перевод):
Это снилось?… На тихом рассвете Штык и я у расстрельной стены ... О, мгновенья последние эти - Полминутки остались, увы...
Рано утром закончится время - Вина крепкие бродят в крови! … В думах сна беспроглядная темень - Лягут на сердце жара угли.
Это снилось? Не знаю. Не знаю... Усмехаться невмоготу ... Не живу… и не умираю ... Правда жизни ушла в глухоту.
08. 11. 2019 23-40 ____________
* * * (оригинал):
Питалась ласкаво:— Чом, синку, ти зблід?— А слів не знайшов І промовчав. — На північ, На південь, На захід, На схід Над трупами вигуки вовчі!
Безсило повіки на очі впадуть,— Старечі до рук моїх губи... А бачу — Безкрая скривавлена путь... І трупи! І трупи...
— Матусю! Хто очі мені замінив?— Всміхнеться, щоб сліз не побачив... Сама — до вікна, до неораних нив — І плаче...
Далеке майбутнє! Скривавлену мить Якими житами засієш? … Ой, мамо! Чого це так серце болить, Що й ти не зігрієш! ________________
* * * (перевод):
Спросила мама: — Почему, ты побледнел? - Слов не нашёл, И отвернулся молча... — На север, Запад, Юг, И на восток Мой стон проник и трупный отклик волчий!
Покорно веки взор судьбы сомкнут, - Костлявая целует мёртвых в губы ... Я вижу - Окровавленный мой путь ... И трупы! Трупы ...
— О! Мама! Кто глаза мне заменил? - Не скажет, чтобы слёз её не видел ... Сама рыдать — к окну, уже без сил... Как-будто кто её обидел.
В далеком будущем… поля кровавых битв Какими семенами ты засеешь? … Ой, мама! Что же сердце так болит, И почему ты не согреешь?
09.11.2019 0-20 ___________________
* * * (оригинал):
Долі моєї ціна — У повітовому місті осінь, А вона витягла серце,— на! — Неціловане й досі!
От і упала на неї тінь! От і знесилів. Мало, мало хотінь! — Сили!
А коли ж сила уся — Шклянка насіння? Хоч би вже спокій мені засяв, Весно моя осіння! ________________
* * * (перевод):
Судьбы моей цена - В уездном месте — осень, На сердце камень — кажется она - — Нецелованная до сих пор!
Упала на неё густая тень! И обессилила... Возможно много в жизни я хотел! — Дай силы ссыльному!
Когда же силы все мои уйдут - Стаканом семени... Придёт покой, подарит мне уют - Весна осенняя!
09. 11.2019 0-40
Оригинал: * * * Знов на сторінках ранні тіні Покрали літери в очей... Як непомітно вечір синій Схиливсь до мене на плече!
Зіпрусь натомлений на лутку, А там, де місто,— степ немов... І чую — спогад, повний смутку, В червоножилах тисне кров.
Промерзлий шлях… Швидкі тачанки... І ось душа мала-мала! А на снігу з чиєїсь ранки Кров візерунки заплела.
Мовчіть, умріяні сторінки! — Я справжнім болем догорів! ...І знов за вікнами будинки І мертве світло ліхтарів… ________ Мой перевод: * * * Вновь на страницы тени пали, Украли буквы от очей ... Лучи опять отполыхали, Мастится вечер на плече!
Упрусь устало в подоконник, Там за околицей в степи ... Грустит о чём-то, вызрев, донник, Теснятся помыслы, скупы.
Промёрзший путь… Быстры тачанки ... А вот душа смелеть — мала! Беда в снегу из чьей-то ранки В крови узоры заплела.
Молчите мёртвые страницы! — Я болью снова прогорел! … Скулит за окнами станица В скупом мерцаньи фонарей ...
18.11.2019 11-00 _____________
Оригинал: * * * Здається, знову буде недорід: Земля без снігу, а морози добрі. Зблід Обрій...
Вечеря тягнеться така нудна! І страв і слів вживаємо потрошку. А інколи, здається, не одна Рука до вуст несе порожню ложку...
Старий мовчить.Не досить слів хіба? Думки — і ті розбіглися геть--чисто! Зими тієї згинула ряба, А полову тепер відніме місто! _______
Мой перевод: * * * Похоже снова ждёт неурожай- Земля без снега, а морозы крЕпки. И бледный горизонт уходит в гай, понуро пробивается сквозит ветки ... Сгустился вечер, хмурый дотемна! Слова беды вкушаем понемножку. И кажется, порою, не одна Рука несёт в уста пустую ложку ...
Старик молчит. Сытны ли вам слова? И мысли — прочь, их в думе этой ворох! Зимой накормит только половА, Да и мякину всю отнимет город!
18.11.2019 11-10 _______________ Оригинал: * * * Пропало сіно! Тільки покосили, А дощ його й прибрати не дає! Вже третій день ллє з усієї сили, А особливо на моє!
В долинці саме. Їжте, коненята! Журюсь, лежу, й книжок нових нема... А за вікном темно-зелена м'ята З-під стріхи краплі перейма. __________
Мой перевод: * * * Пропало сено! Только покосили, А дождь его убрать не даст! Уж третий день полощет со всей силы, То стихнет, то поддаст.
В долине хмарь. Пасутся там лошадки! Лежу и маюсь, новых книжек нет ... Вдыхаю прелость зелени украдкой, А с крыши капель в лужи… рикошет.
18.11.2019 11 — 30
* * * оригинал:
Надходить дощ. Шумлять бліді берези... Рвуть блискавиці сірих хмар рядно... А дужий грім зустрів такі діези, Що злякано дзвенить вікно!
Тікає день. Скриплять вози на греблі... Під чередою стогне оболонь... І раптом шріт — дрібні перлові краплі... І знову вітер, гуркіт і огонь.
І вже туман пливе, бреде над полем, Щоб за хвилину сонцем розцвісти, Щоб навіть я з надією та болем Твої старі перечитав листи!
* * * мой перевод:
Дождь начался. Шумят в бору берёзы ... Зарницы рвут навесы облаков... Гремят, как пушки полковые, грозы, Испуганно звенит окно!
Уходит день. Скрипят телеги в поле ... Под колесницей стонет оболонь ... Дробятся капли мелко поневоле ... И снова ветер, грохот и огонь.
Туман плывёт, бредёт над серым полем, Чтоб за минуту солнцем расцвести, Чтоб я с надеждой и щемящей болью Твои ко мне перечитал листы!
19.11.2019 14-50
* * * оригинал:
Торгуємо усім, чим тільки можна,- Словами, дровами, життям, сукном... Та на аршин лягла рука не кожна, — Як і раніше, мрію за вікном.
Що я продам? Мій крам — від мрій утома, Широке серце й бідний олівець! Річ світова, і річ давно відома — Який вже там ще й з мрійника купець...
Та знаю, вірю — через дні і муку!— Ось підпереже землю мить така,— І над базаром стисне мрійну руку Упевнена долонь робітника!
* * * мой перевод:
Торгуем всем, чем только можно - Дровами, жизнью, словом и сукном ... Рука — аршин измерит осторожно... — Мечту как прежде вижу за окном.
Что я продам? Мой скарб — надежд усталость, Души размах и бедный карандаш! Во всём давно такая обветшалость - Мечтать не стоит — что уж там продашь?! ...
И знаю, вижу — через дни и муку, - Перепояшет землю тот момент - Сожмет мою мечтательную руку Ладонь раба восставшего — цемент!
19.11.2019 15-10
* * * Оригинал:
Попоїм, посплю… Щасливий ніби. Роздобув собі штани нові! Тільки очі так немов у риби Та на в'язах мулько голові.
Дотягнусь, пурну — і буде тихо! Мудреці! Через віщо серце ніби віхоть У чужій невимитій руці?
* * * Мой перевод:
Поем, посплю… Счастливый вроде. Штаны себе надыбал новые! Глаза как рыбьи в омуте-воде, Да неудобно рыбьей голове.
Настанет день — и будет тихо! Невдалеке... И сердца клок повиснет лихо В чужой не вымытой руке.
19.11.2019 15-20
Оригинал:
* * * Розминувся зі мною сон. Дні повій, галіфе й героїв... Хто у сквері під цей газон Грунт угноїв?
Певне, мріяв: ось прийде час... Рости, травко зелена! Що ж! Шинелька його якраз І на інші рамена.
Тільки ґудзик приший новий,— Та і мрій собі серед буднів... Ви! Майбутні!
1926
Перевод:
Разминулся со мной сон. Дни проституток, галифе и героев ... Кто же в сквере весь этот газон Унавоживал строем?
Всё мечтали: вот время придёт ... Вырастит травка зелёная! Что ж! Шинелька другим подойдёт - Вся земля опалённая.
Только хлястик пришей поновей - Да мечтай себе снова беспечно... Вы из будущего! Недалече!
26.11.2019 20-40 _______
Оригинал:
* * * Hi словечка йому не сказав старий, Мовчки вивів коня за ворота. Потихеньку осіння лилася згори На степи позолота.
А коли упав перший у жовтні сніг, Лист прийшов, весь пом'ятий. За далеке майбутнє ліг В бур'ян головою спати.
До товару… По воду… А день за днем Знов подвір'я взялось травою... Серце, серце! З твоїм вогнем — У бур'ян головою!
1926
Перевод:
Hи словечка ему не промолвил старик, Молча вывел коня за ворота. Осень щедро плеснула в сентябрьский миг По степи и холмам позолоту.
А когда первый снег запуржил в октябре, Получил я листочек помятый. Лег я спать и проснулся больной на заре В сорняке за свободу распятый.
За товаром… По воду… И так день за днём Снова двор заполынет травою ... Сердце, сердце! Ты тлеешь огнём, — Жги бурьян, но не трогай живое!
26.11.2019 20-55 _______
Оригинал: * * * Зустрів кулю за лісом. Саме там, де посіяв жито! За яким бісом Стільки було прожито!
Прийшла баба, поголосила... Невеличка дірка поміж ребер... Ну, звичайно,— краса і сила! Marche funebre!
1926
Перевод:
Встретил пулю за лесом. Где посеяна рожь! Каким бесом Жизнь оценена в грош?!
Баба выла — вдова голосила ... Небольшая дыра между ребер ... Пуля-дура — огромная сила! Марш похоронный!
26.11.2019 21 -05 ______
Оригинал:
* * * Зі збірки «Дні»
Був це хлопчик лагідний і тихий, Як сосновий у безвітря ліс... (Для якоїсь радості і втіхи Кожний з нас у дні прийшов і ріс).
А сімнадцятий минув, зустрінув Наречену — кулю за Дніпром. — Обертайся, земле, без упину! Припасайте, припасайте бром!
Ах, цей хлопчик лагідний і тихий, Що над степом ранній біль простер! (Для якої радості і втіхи Кожний з нас приходить і росте?)
1926
Перевод:
* * * Из сборника «Дни»
Жил мальчишка спокойный и тихий, Как сосновый в безветрие лес ... (Для какой-то утехи безликой Всяк из нас послан кем-то с небес).
А семнадцатый минул, невесту Встретил парень… и смерть — за Днепром. — Возвращайся в землицу — на место! Голос с неба с вороньим крылом!
Жил парнишка спокойный и тихий, Боль над степью зарёю простер! (Для какой же утехи безликой Небо жжёт погребальный костёр?).
26.11.2019 21-20
Оригинал: * * * Зі збірки «Дні» Мабуть, дуже йому боліло: Все облизував губи. Потім затих. Невеличке на розі тіло Не спитають більш,— за яких!
Дуже просто.Гостренька куля Заступила йому далечінь. — Серце днями собі намуляв,— Спочинь!
Подивіться, кому кортіло Подивитись за межі дат,— Непотрібне на бруці тіло, А над тілом — плакат.
1926
Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни» Видимо, больно ему было очень: Всё облизывал губы. Потом затих. Невелик был, закрыл очи. Не спросят больно-то — за таких!
Очень просто. Остренькая пуля Просвистела ему издалИ. — Сердце натёр в июле… - Теперь отдохни!
Посмотрите, кому хотелось Посмотреть за пределы дат, - Ненужное это тело, Над телом — плакат.
28.11.2019 21-30
Оригинал: * * *
А він молодий-молодий... Неголений пух на обличчі. Ще вчора до школи ходив... Ще, мабуть, кохати не вивчив...
Так очі ж навколо лихі... Крізь зуби один — розстріляти! … А там десь солома дахів... … А там десь Шевченко і мати...
Долоню на чоло поклав; Крізь пальці майбутньому в вічі... Хвилина текла, не текла... Наган дав осічку аж двічі...
А втретє… І сонячний сміх На драні упав черевики... І правда, і радість, і гріх, І біль не навіки!
1926
Мой перевод: * * *
А он молодой-молодой был... Пух на лице не брил. Ещё вчера в школу, поди, ходил ... Ещё, пожалуй, любить не любил ...
Вокруг глазищи, да жажда лихая ... Один сквозь зубы своим — расстрелять! … Эх, как там на крыше солома — сухая ль? … А там под крышей Шевченко и мать ...
Ладонь на глаза положил; Сквозь пальцы будущему — в лоб ... Минута текла, берегла что есть сил... Наган даёт осечку, но дважды чтоб!...
А третий в цель… И солнечный смех На драные упал ботинки ... И правда, и радость, и грех, И боли нет, только в сердце льдинки!
28.11.2019 21-40
Оригинал: * * *
Для вас, історики майбутні, Наш біль — рядки холодних слів! О, золоті далекі будні Серед родючих вільних нив!
Забудь про ті натхненні свята, Що в них росила землю кров! Мовчи, мовчи, душе підтята. — Агов!
Якийсь дідок нудний напише,— Війна і робітничий рух... О, тихше! — Біль не вщух!
Забудь о тех днях, где душа загублена, О тех местах, где росою кровь. Молчи, молчи, душа подрубленная. — Не зови вновь!
Какой-то старик хладнокровно напишет, - Рабочий класс в умы проник ... О, тише, тише! — Боль всё слышит, лишь грохот стих!
28.11.2018 21-55
Оригинал: * * *
Знаю, сіренький я весь такий, Мов осінній на полі вечір... — Тягарем минулі віки На стомлені плечі!
Серце здушили мені — мовчи! О, майбутнє моє прекрасне! Чуло серце тебе вночі, Що ж,— нехай собі серце гасне!
Хтось розгорне добу нову — І не біль, і не гнів, не жертва! Воскресінням твоїм живу, Земле мертва!
1926
Мой перевод: * * *
Знаю — смурней не найти человека, Как поздний осенний вечер ... — груз прошлого века На утомлённые плечи!
Сердце сдавило меня — молчи! О, будущее моё прекрасное! Слышало сердце тебя в ночи, Что ж, — сердце тоже гаснет!
Кто развернёт иную судьбу? - И не боль, и не гнев, и не жертва! Воскресением твоим живу, Земля смертна.
28.11.2019 22-05
Оригинал:
ШЕВЧЕНКО Коли надійдуть втома і зневір'я, В його портрет вдивляюся тоді,— І знову в серці відчуваю мир я І тихий голос радісних надій.
* Такий спокійний дивиться він з рами. О, це за всіх замислене чоло, Що, наче символ, стало над часами — Того, що в нас нове перемогло! І крізь обличчя, кождій хаті рідне, Немов виразно бачу я в імлі: Вже близько час — за нього ж день розквітне — І на його оновленій землі!
* Тоді я знов часам назустріч — згоден, Бо чую я часів жаданих крок! — Щасливий нарід, що його відродин Був на землі воістину Пророк!
...........
Мой вольный перевод:
ШЕВЧЕНКО
Когда подступят вялость и неверие, В его портрет внимательней всмотрюсь — И снова сердце чувствует доверие, Надежды голос умаляет грусть.
* Такой спокойный смотрит он из рамы. Задумчив взгляд, открытое чело, Он символ чести — сильный и упрямый, В его победе новое число! Его лицо, родное в каждом доме, Его я вижу даже в темноте. Уж близок день расцвета, в полудрёме - Ведёт нас всех к намеченной мечте.
* Иду навстречу времени — согласен, Его я слышу вожделенный слог! — Он вёл народ туда, где будет счастлив, Был на земле воистину Пророк!
29.11.2019 15-00
Оригинал:
НА 1924 РІК Франціє! Чи то ж твоїм повіям Ублагати невблаганний час, Щоб зі сходу вітер не повіяв — Від Дніпра, Від Ільменю, Від нас! Азіати! Дикуни! Морлоки! А дивись — лягла земля під пар, Щоб вплести червоні дні і роки Навіть в твій безглуздий календар! Після днів натхнення і Бастілій — Грабувати робітничий Рур! — Це, щоб морем крові від розстрілів Фарбувати свій Версаль і Лувр? Франціє! Невже ж твоїм рушницям Розстріляти всі нові віки, Що міцні такі, немов та криця, Де селяни і робітники? І невже, невже тобі не сором, І невже ніколи не болить, Що земля уся тобі докором, Що тобі докором кожна мить! Азіати? Дикуни ми? — Добре! Ну, а ти, така шляхетна, ти! Що влягла гарматним димом обрій, Щоб не зріти братньої мети! Франціє! Версалю і Париже! Ні, не ви зірвете той новий Календар, Що схід натхненний пише! Ні, не ви! Не ви! Не ви!
Мой вольный перевод:
НА 1924 ГОД
О, Франсе! И твоим проституткам Наконец пробил час! Вихрь с востока подул - От Днепра, От Ильменя, От нас! Дикари! Бунтари! Азиаты! Землю снова испарили в старь, Чтобы красные новые даты Обновили и твой календарь! После дней разрушенья Бастилии - Хватит грабить рабочий народ! — Кровь за кровь! Ничего не простили. От Версаля до Лувра поход? О, Франсе! Неужель твоим ружьям Нас расстреливать снова века? Сталь крепка, испытаний не нужно! Где крестьян и рабочих рука? Неужели нисколько не стыдно, Неужели душа не болит, И упрёков не слышно — не видно? Разве подлость не ставят на вид?! Азиаты? И все дикари мы? — Хорошо, Благородная, ты! Пушек дым затуманил предзимье, Цели братства в прицеле мечты! О, Франсе! От Версаля до Лувра! И Париж обновит Календарь, Что Восток вдохновенный напишет?! Даль в дыму! Еле светит фонарь...
29. 11 2019 15-40
Оригинал:
ЖОВТЕНЬ Буде в жовтні довіку свято, Хоч би й час на шляху пристав! Селянине! Тому, що знято Тебе з хреста.
Через те, що степи родючі — О, єдиний!— Тобі, Що червоним у серце влучив Міліонам чужих рабів!
Чуєш? Сходить в красі безмежній Твій великий — для всіх — посів! Ворскла, Альпи, Берлін, мис Дежнів — Всі!
До землі припади-но вухом — Чуєш ти?— Вся земля Велетенським рухом — До твоєї мети.
Мой вольный перевод:
ОКТЯБРЬ
Будет в октябре навечно дата, Праздник этот в новый мир прислал Пахарь от сохи! И тело снято С истязания креста.
Плодородные степи богаты. Ты единственный — В поле том Красным колом стоишь распятый, Признан чуждым для них рабом.
Слышишь, Звон красоты безбрежной? Твой великий для всех посев! Ворскла, Альпы, Берлин, мыс ДЕжнев - Много их, но услышали все!
Припади же К земле своим ухом… Слышишь ты? - Вся земля у заветной черты, И огромным, неистовым духом - В пашне взращивает мечты.
29.11.2019 16-20
Оригинал:
*** Я вас Галю, згадував сьогодні, Хотілося мені вас побачити. Все здавалося, що ви самотні І десь далеко плачете.
Смішно це, але мені так хочеться Про якесь майбутнє з вами балакати, Дивитися як день квітневий точиться, А може, й плакати.
Мой вольный перевод:
*** Вы мне, Галя, сегодня приснились, Так хотелось мне вас увИдеть. Как сердцА одиноко бились!... Вы не плачьте. Кто смог вас обидеть?
Грустно это, но хочется снова Мне о будущем Вам говорить, День в апреле промёрзнет сурово, Слёз капель остановит нить.
29.11.2019 16-27
Оригинал:
*** Читаю Сінклера й ходжу на біржу праці. А виріс мрійником серед гаїв на Пслі... Та від минулого тільки шкільний Горацій, А про майбутнє — кілька тисяч слів.
Колись наважусь — заплющу серце й вуха! Мета однакова — чи ця чи та. Ах, про майбутнє все я переслухав, А про минуле все перечитав!
Мой вольный перевод:
*** Читаю Синклера и хожу на биржу труда. Я вырос мечтателем среди рощ и приятных снов... Школьный курс вспоминается иногда, А о будущем — много тысяч слов.
Когда решусь — закрою сердце и уши! Цель одинакова — и эта, и та. Ах, о будущем всё я прослушал, и о прошлом я всё прочитал!
29.11. 2019 16-34
Оригинал:
* * * У дужих дні — немов слухняна глина, Покірна волі й пальцям різьбаря; А я схилюсь тихенько на коліна,— Шумуйте, днів розбурхані моря!
Але не гнів, не заздрість і не втома (Благословенний шлях, що ним іти!),— Якась нова, словам ще не відома, Солодка мука здійснення мети!
Хай іншим дні прозорі і покірні, Нехай я сам покірний дням моїм!.. … О днів прийдешніх обрії безмірні, О тишина моїх маленьких рим!
Мой перевод:
* * * У сильных дни — словно послушная глина, Покорная воле и пальцам резчика; Я встаю на колени у края почина, У моря, взбудораженного венчиком!
Но гнев, а не зависть и не усталость (Благословен путь, что наметить успели!) — Какая-то новая, неизвестная сладость, Солёная мука осуществления цели!
Пусть и другим дни будут также покорны, Пусть я сам буду покорен дням моим!... … Горизонты дней грядущих желания полны, В тишине стихов моих и маленьких рифм!
01.12. 14-00
Оригинал: * * * Майже рік сиджу, мов кріт, на хуторі. Вже й листів твоїх не відбираю. Інколи копаюся у Мутері Та в пікет з одним знайомим граю.
От книжок коли б хоч з пуд одержати! Все ж не Мутер цей! Та карт колоду... Тихий я. Навіть не знаю, де вже ти... Відчинив я осені господу!
Мертвий я. Це добре, ясно відаю. Та і як, скажи, себе одуриш! А проте живу. Журюсь, обідаю... О,— болить мені, єдина! Чуєш?
Мой перевод:
* * * Почти год сижу, как крот, на хуторе. Уже и писем твоих, не отбираю. Иногда копаюсь в «Мутери», И в пикет с одним знакомым играю.
Вот книг если б хоть с пуд получить! Все же не «Мутер» этот! И карт колода... Тихий я. Даже не знаю, где уж ты... Открыта осени природа...
Мертвый я. Это я хорошо, ясно знаю. Себя не обманешь, враньё не напишешь. Тем не менее — живу. Мучаюсь, понимаю... Больно мне, Единственная! Слышишь?
01.12.2019 14-20
Оригинал:
* * * На поле вийшов — зомлів: Колос від колосу — чверть! Висохло серце землі, Кров'ю наповнене вщерть!
Кинув безсиле — агов! Тільки луна, ні душі! Вигадки ранку мого Смуток вечірній здушив!
Поле, і місто, і я — Море моєї рідні!— Хто з нас хоч хвильку стояв Справді над мукою днів?
Мой перевод:
* * * В поле вышел я — упал замертво: Колос от колоса — на четверть! Высохло сердце земли, замерло, Кровью наполнено. Шаманит ветер!
Бросил бессильно: — «Эй-ого!» Только эхо, и ни души... Выдумку утра моего Голос вечера задушил!
Поле, и город, и я - Море горя родни моей… Кто из нас хоть минутку стоял Над этой мукою дней?...
01.12 2019 14-30
Оригинал:
* * * Папірос кому! Папіроси! Шльоп! ляп! по калюжі… Коробок у руках. Це ж хто не зовсім босий,— На візниках!
Саме отут на розі Перша упала за волю кров... Припасайте по змозі Хліба та дров!
Бились, як леви, матроси! З ними татусь! А тепер — без руки... Папірос кому! Папіроси... Сірники…
Мой перевод:
* * *
Папирос кому! Папиросы! Шлёп! ляп! по луже… Коробок в руках. Это тем, кто не совсем бОсый, На колёсах, на возах!
Тут — на углу тревожности Первая упала за свободу кровь... Запасайте по возможности Хлеба и дров!
Бились, как львы, матросы! С ними отечество! А теперь — без рук-ног — покалечены... Папирос кому! Папиросы... … Обезличенным — спички...
01.12.2019 15-30
Оригинал:
* * * Розпочинає дні гудок о шостій, Коли роси ще вітер не допив, А там, вгорі, такі ясні і прості, Пливуть рожеві зграї голубів...
Ще пішоходи холодком укриті,— На передмісті десь ірже лоша... І хочеться сказати кожній миті: Не поспішай!
Але вже в'ється порох над базаром, І синьоокий ранок мов засліп... І закиплять, я знаю, незабаром Купівля й продаж — боротьба за хліб!
І я іду, щоб десь продати м'язи, Ще від учора стомлені напів... І гаснуть, бліднуть відблиски топазів На крилах голубів…
Мой перевод:
* * *
Начинает день гудок в шесть, Когда росу ещё ветер не дОпил, А там, наверху, голубей не счесть, Плывут розовые облака высокие...
Еще пешеход холодком укутан, В стогу сонный жеребенок лежит... И хочется сказать каждой минуте: Подожди!...
Но уже вьётся пыль над базаром, В лучах утра я будто ослеп ... И закипит скоро страда не задаром — Покупка-продажа — борьба за хлеб!
И я иду где-то продать силы, Себя вчерашнего уставшего бледней... И гаснут, блики топазов синих На крылах голубей ...
01.12.2019 15-50
Оригинал:
* * * Зі збірки «Дні»
Одірвались від днів слова, В'януть собі по книжках, а у днях — мов у темному лісі! Радість у мене нова: Дощ осінній по стрісі.
Брешете ви, кому ясно усе! Перед мрією всі ми ниць!
Дні! який це музей Дрібниць! 1926
Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»
Оторвались от дней слова, Вянут себе по книгам, а в днях - как в тёмном лесу! Радость у меня своя: Дождь — осенний плясун.
Врёте вы, кому ясно всё! Перед мечтой всяк чужой — ничей! Возок крутит своё колесо в музей мелочей!
01.12.2019 16-00
Оригинал:
* * * Зі збірки «Дні»
Там, де полягли вони за волю, Буряки тепер для цукроварні. І не треба слів. Не треба болю. — Іншим дні прозорі, тихі, гарні.
Скінчено. Записано. І крапка. — Спочивайте, стомлені над міру!— … Розгортає знов іржава сапка Землю, від утоми сіру. 1926
Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»
Там, где полегли они за свободу, Свекла для сахарного завода. И не надо слов. Не надо боли. — Другие дни пришли, тихие — не более.
Кончено. Записано точь-в-точь кратко. — Отдыхайте, утомленные излишне — … Взборонит снова ржавая тяпка Землю усталую в борозды пышные.
01.12.2019 16-10
Оригинал:
* * * Зі збірки «Дні»
Зціпив зуби. Блідий-блідий! За байраком село палало. Хтось прикладом у спину,— йди! — Вас чимало!
Сухо чмихнув старий наган (Перша нота нової гами...) Надвечірній лягав туман Над житами.
Хтось один засвистав матчиш. На тачанки!— й шукай, де знаєш! Поле, поле! Чом ти мовчиш! — Не ридаєш?
1926
Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»
Стиснул зубы бледный один. За оврагом селО горело... Кто-то прикладом в спину: — иди! — много вас беглых!
Сухо фыркнул старый наган (Первая нота нервной дрожью...) Предвечерней ложился туман Над рожью.
Кто-то спешно просвистел как стриж: — На тачанки! И ищи, где знаешь... Поле, поле! Почему ты молчишь! — не рыдаешь?
01.12.2019 16-25
Оригинал:
* * * Зі збірки «Дні»
Ще в полон не брали тоді,— Приліпили його до стовпа... На землі, від крові рудій, Кривава ропа...
А він був молодий такий! Цілував, мабуть, гаряче... Довго, довго йому круки Випивали світло з очей!
А тепер там зійшов полин. Телеграфні стовпи... Загубився селянський син,— Відробив!
Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»
Ещё в плен не брали тогда — Пригвоздили к столбу. Стой... На земле крови борозда, Кровавый гной...
А он был молодой такой! Целовал, пожалуй, их горячей... Долго, долго ворон седой Выпивал свет из глаз… ручей!
А теперь там взошла полынь. Телеграфных нитей столбы... Был загублен крестьянский сын, - Отработал дитя судьбы.
01.12.2019 17-40
Оригинал:
* * * Зі збірки «Дні»
Притулив до стінки людину, Витяг нагана... Придивляйсь, дітлоха, з-за тину,— Гра бездоганна!
Потім їли яєшню з салом, До синців тисли Мотрі груди... О, минуле! Твоїм васалам І в майбутньому тісно буде!
Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»
Прижмут к стене человека, пленя, Извлекают наган беспечно... Смотри, дитя, из-за плетня, - Игра безупречна!
Потом едят яичницу с салом, До синяков жмут женские груди... О, прошлое! Твоим вассалам И в будущем тесно будет!
01.12.2019 17-50
Оригинал:
* * * Зі збірки «Дні»
Впало — ставай до стінки!— Сперся плечем на ганок... Тільки й згадав: у жінки Грошей нема на ранок.
І ні жалю, ні болю. Бачив — нагана наставив... Ніби виконував ролю В нецікавій виставі.
Тільки й думок — на ранок Хліба нема у жінки... Ганок. Труп біля стінки.
1926
Мой перевод: * * * Из сборника «Дни»
Устало: — Становись к стенке, - Опёрся плечом о крыльцо... Вспомнил у жены в застенке Припрятано было кольцо.
И ни жалости, ни боли. Наган его — знак к могиле... Будто привычные роли В наскучившем водевиле.
Только и мыслей — утром Хлеба нет у жены, кольцо... Крыльцо. У стенки — трупы. 01.12.2019 18-10
Оригинал:
* * * Зі збірки «Дні»
Я — як і всі. І штани з полотна... І серце моє наган... Бачив життя до останнього дна Сотнями ран!
От! І не треба ніяких слів!— За мовчанням вщерть зголоднів. Зійде колись велетенський посів Тишею вірних днів!
Ось і не треба газетних фраз! — Біль є постійно біль!— Мовчки зросте десь новий Тарас Серед кривавих піль!
1926
Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»
Я — как и все. И штаны с полотна... И сердце моё наган... Видел жизнь до последнего дна Сотнями ран!
Вот! И не надо никаких слов — Молчание голодней! Взойдёт семя вселенских снов Тишиной верных дней!
Вот и не надо газетных фраз! — Боль… не бывает больней! Молча вырастет новый Тарас Средь кровавых полей!
01.12.2019 18-20
Оригинал:
* * * Зі збірки «Дні»
Я знаю: Перекують на рала мечі. І буде родюча земля — Не ця. І будуть одні ключі Одмикати усі серця.
Я знаю! І буде так: Пшеницями зійде кров, І пізнають, яка на смак Любов. Вірю.
1926
Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»
Я знаю: Перекуют на орала мечи. Земля плодородная будет — Не та. И будут одни ключи Отпирать все сердца.
Я знаю! И будет так: Пшеницей взойдет кровь, И узнают, какая на вкус Любовь. Верю.
01.12.2019 18-25
Оригинал:
ВІРШ ДО ОПОВІДАННЯ В.ПІДМОГИЛЬНОГО «ТРЕТЯ РЕВОЛЮЦІЯ»
Гей, батьку мій, степе широкий! А поговорю я ще з тобою... Бо молодії ж мої бідні роки Та пішли за водою... Ой ви, звізди, звізди блискучі! А вже й красота мені ваша зовсім не мила... Бо на темний мій кучир Та лягла пороша біла. Ой ночі, чорні та безокі! І не видно мені, куда йду... Ще змалку я одинокий, Та такий і пропаду. Де ж, брати ви мої любі? Ніхто сльози горькі мені не витер... І от стою я, мов дуб той, А кругом тільки хмари та вітер... __
Мой перевод:
Стихи к рассказу Валерьяна Пидмогильного* «ТРЕТЬЯ РЕВОЛЮЦИЯ»
Гэй, мать моя, степь широкая! А поговорю я ещё с тобой?... Молодые бедные годы, река глубокая, Мы пошли за водой ... Ой вы, звёзды, звёзды блестящие! И уж красота мне ваша совсем не мила... Темна судьба моя настоящая, Да легла пороша бела. Ой вы ночи, чёрные и безокие! Не видать мне куда иду... Ещё с детства я одинокий, И такой пропаду. Где же вы братья, полны забот? Никто слёзы горькие мне не вытер... И вот стою я, как дуб тот, А кругом только облака и ветер...
02.12.2019 0-45
*Пидмогильный, Валерьян Петрович Часть рассказов была напечатана в екатеринославской газете «Украинский пролетарий». Описал голодомор 1921—1923 годов в рассказе «Сын» (1923). В 1922 вышла книга рассказов «В эпидемическом бараке». В 1924 вышла книга Пидмогильного «Военный лётчик», а в 1926 году — отдельное издание повести «Третья революция». Вместе с Е. Плужником в 1926—1927 он подготовил два издания словаря «Фразеология делового языка», работал над сценарием фильма «Коломба» по роману Проспера Мериме. __ Оригинал:
ВІН
Проминуть по днях десятиріччя, Прийде радість інших поколінь,— Але завжди раз на рік обличчя Обгортатиме глибока тінь! Пам'ятатимуть дорослі й діти, Хто в цей час в минулому помер! Через віщо — всім гудкам гудіти Три хвилини — як гули тепер! Але завжди в подиху заводів — Невмирущий в арміях машин!— Поруч з нами той, кого в народі Уквітчають коротенько — Він! І в обличчях радість біль пригорне: У мільйонах втілений — не вмер! ...І сотворять вічну пам'ять горни З вдячністю, не знаною тепер! Проминуть, мов сон, десятиріччя Болю, крові, боротьби і війн,— Але вічна правда робітнича — Він!.. __ Мой перевод:
ОН
Пройдут по дням десятилетия, И будет радость других поколений, но всегда, каждый раз, каждый год — лицо бессмертия обвёрнуто в глубокие тени! Вспомнят взрослые и дети, Кто в то время лихое умер, Страдал в прошлом! Три минуты эти - Будет звенеть зуммер, Прогудеть не сложно! Но всегда в дыхании заводов — Новейших машин армий всех времён - Рядом, братцы, тот, кого в народе Нарекают вкратце - Он! И в лицах радость боль обойдёт: В миллионах воплощённый - не сгинул! … И воспарит память. Веры полёт В благодарность неизвестной могиле! Пройдут, как сон, десятилетия Боли, крови, борьбы и войн, Но правда рабочая, бессмертная – Он!...
02.12.2019 1-00 __
Оригинал:
СЕРП I МОЛОТ Селянине! Твоя рука — У мозолях днів та плуга! Поруч з нею Рука Така Друга! Робітник — полотно таке ж, Тільки вмочене в фарбу синю! Робітнича сила без меж, Селянська без спину! Поруч стануть — Земля нова! Світ на інші шляхи натрапив! — Вже палають нові слова! — Вже малюють нові мапи! О мозолі міцних долонь, Що цілують і серп, і молот!— Це від ваших стискань вогонь Навколо! __
Мой перевод:
СЕРП И МОЛОТ Крестьянин! Твоя рука В мозолях дней и плуга! Рядом с ней другая — в веках — шершавая - друга! Рабочий — полотно тех же страниц, Только обмакнуто в краску синюю! Рабочая сила — она без границ, Крестьянская — вогнута в спину! Рядом встанут они — И земля вертится! Мир на другие пути наткнулся! — Уже в новые слова верится! — Палец новой карты коснулся! О мозоль, не щадящая эту ладонь, И губы, целующие серп и молот, Это от ваших усилий огонь топит холод!
02.12.2019 1-15 __
Оригинал:
*** Плакала вона… натомлену спину День ховав за дахами дач. А я з усіх фраз памятаю єдину: — Годі, не плач. Годі, не плач? Як це дико, їй-богу! Ой як мертве усе в словах! Взяти б серце своє – й об підлогу! — Ах! Скрикнула б раптом. В одну хвилину Бачила б версти моїх шляхів… Горбив день натомлену спину Над горбами дахів. __
Мой перевод:
*** Плакала она… Утомленные спины день прятал за крышами дач. А я из всех фраз помню единую: — Хватит, не плачь. — Не плачь? Как это дико, ей-богу! Как мертво всё в словах! Взять бы сердце своё — да об пол, с порогу! — Ах! Вскрикнула б вдруг. Хотя невинна. Видела б вёрсты моих путей... Сгорбил день утомленные спины Сгинул в темень ветвей.
02.12.2019 1-35 __
Оригинал: *** Сентиментальний тихий полонез, - І раптом вся приникла до роялю… Не треба сліз, моя далека Галю! Усе загоїться, забудеться, минеться, І я піду – життям ця необхідність зветься, Піду в далекі тихі хутори… Чи ви згадаєте мене у Відні? Ніхто, ніхто мені не говори, Що є серця якісь близькі і рідні!
Мой перевод: *** Сентиментальный тихий полонез, И вдруг горько приникла к роялю... Не надо слёз, моя милая Галя! Всё заживёт, забудется, минет, А я пойду — жизнью это зовётся, Пойду в хутора, далёкие ныне... Вы вспоминайте меня с утра! Всё, что было меж нами навек остаётся. Ничего не говори мне… пора... … СердцА так близко бились вчера!
02.12.2019 1-50
Опубликовано: 12/08/22, 19:43
| Просмотров: 273
Загрузка...
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
