Литсеть ЛитСеть
• Поэзия • Проза • Критика • Конкурсы • Игры • Общение
Главное меню
Поиск
Случайные данные
Вход
Така собі казочка
Стихи для детей
Автор: Еленка


У печері серед гір
чи то птах, а чи то звір
невідомої породи –
жив дракон – дитя природи.

З виду – грізний і страшний,
хвіст лускатий замашний,
очі – ночі два озерця,
і велике добре серце.

А у річці, що в долині
розплескала хвилі сині,
і розумна, і чарівна
річкова жила царівна.

Батько з матір’ю сумні:
вже дочка на виданні,
тільки ніби хто зурочив –
заміж вперто йти не хоче.

Принци, королі, барони
пропонують їй корони,
а один заморський герцог
навіть вмер (розбите серце!).

І турніри, і змагання,
і гучні бали до рання –
все намарне, все дарма:
заміж йти – дурних нема!

– Що ж не так? – питає мати. –
І шляхетні, і багаті,
й королівської всі крові…
– Заміж – тільки по любові!

З цих, що в замку день при дні,
ні один не люб мені.
Тож нехай часу не гають
і додому від’їжджають.

Цар скипів, дверима грюкнув,
від обурення аж хрюкнув,
й за оці дівочі бздури
обіцяв спустить три шкури

і з дочки, і, як ведеться,
хто під руку попадеться.
Тож усі в зловісній тиші
поховалися, як миші,

ризикуючи життями,
доки цар прийде до тями.
Лиш царівна не злякалась.
Ледве ночі дочекалась –

осідлала вітерця
і гайнула із двірця.
Щоб своє забути горе,
подалася аж у гори,

де швидкі гірські струмки
заберуть сумні думки,
а дуби-буркотуни
подарують тихі сни.

Обгорнулася плющем
під замріяним кущем,
де якраз на гіллячки
хтось розсипав світлячки.

Довго так вона сиділа…
Та перейдемо до діла.
Тихо! Ша! Чиї це очі
світять жовтим опівночі?

Хто іще в німій мовчанці
світлячкові зирить танці?
Вовкулака? Дикий звір?
Наш дракон це, вір – не вір!

Прилетів на цю галявку
і побачив там білявку,
був здивований без меж.
Що сказать? – Білявка теж.

Бо ж не знала, що дракони,
повз усякі забобони,
в більшості своїй естети,
а буває, ще й поети.

Тож до самої зірниці
на м’якесенькій травиці
світлячками милувались
і – як в казці! – закохались.

Ніч і день, вогонь і воду,
трепетну дівочу вроду
й чоловічу горду кров
поєднала там любов.

Не дивуйтесь, так буває.
Хто розумний, той шукає,
хто готовий, тому дасться
в руки і любов, і щастя.

А на цьому, добрі люди,
прощавайте.
/Далі буде/.

26.07.2021
Опубликовано: 04/09/21, 23:08 | Просмотров: 160 | Комментариев: 2
Загрузка...
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Все комментарии:

Складненько как! И красиво.
АВСам  (25/09/21 16:30)    


Спасибо))
Еленка  (27/09/21 22:02)    

Рубрики
Лирика [9097]
Философская поэзия [4020]
Любовная поэзия [4135]
Психологическая поэзия [1834]
Городская поэзия [1525]
Пейзажная поэзия [2002]
Мистическая поэзия [1177]
Гражданская поэзия [1308]
Историческая поэзия [240]
Мифологическая поэзия [182]
Медитативная поэзия [242]
Религиозная поэзия [182]
Альбомная поэзия [119]
Твердые формы (запад) [312]
Твердые формы (восток) [92]
Экспериментальная поэзия [249]
Юмористические стихи [2051]
Иронические стихи [2171]
Сатирические стихи [147]
Пародии [1192]
Травести [63]
Подражания и экспромты [522]
Стихи для детей [879]
Белые стихи [74]
Вольные стихи [128]
Верлибры [227]
Стихотворения в прозе [24]
Одностишия и двустишия [117]
Частушки и гарики [34]
Басни [89]
Сказки в стихах [49]
Эпиграммы [24]
Эпитафии [37]
Авторские песни [349]
Переделки песен [56]
Стихи на иностранных языках [75]
Поэтические переводы [266]
Циклы стихов [286]
Поэмы [44]
Декламации [193]
Сборники стихов [112]
Белиберда [230]
Поэзия без рубрики [7390]
Стихи пользователей [1503]
Декламации пользователей [20]