Светлана Ткаченко
На лампочці
http://litset.ru/publ/64-1-0-39999

Передзимова моква огорта киян,
Оболок пагорби щільно вкрива тілисті.

Падає Либідь у сивий рясний туман,
І розкисає в нім жовто-строкате листя.

Спльовують воду автівчині двірники,
Чвиркають, ниючи діркою в мудрім зубі…

Хтось будував ціле місто і звався Кий -
Нам задля слави потрібен лиш кадр в ютубі.

Пробки дорожні, мости, метушня вогнів,
Люди завжди нарікають на Божу ласку.

Стиглі озера, второпавши людський гнів,
Дивляться в небо блакитне очима хаскі.

Річка, бетоном шунтована кров століть,
Вічно така молода ти для вічно п'яних…

Їду на лампочці довгу осінню мить...
А Либідь викочує з марева свій Титанік.
(2017)

*Їду на лампочці - сталий вислів водіїв, коли закінчується паливо, горить індикатор, і зазвичай нервуєш, чи доїдеш до найближчої заправки.

______________________________________________________

На лампочке

Морось предзимья окутала киевлян,
Небо плотней прилегает к земле холмистой.

Падает Лыбедь в обильный седой туман,
И раскисает в нём жёлтая пёстрость листьев.

Дворникам - снова размазывать ручейки:
Цыкают, ноют, как дырочка в мудром зубе...

Кто-то выстраивал город и звался Кий -
Нам, чтобы славиться, нужен лишь кадр в ютубе.

Пробки, мосты, на дорогах - возня огней,
Люди всегда привередливы к Божьей ласке.

Только озёра, поняв человечий гнев,
Смотрят на высь голубую глазами хаски.

Речка, в которой бег времени приутих,
Вечно и молодо льётся для вечно пьяных...

Еду на лампочке долгий осенний миг...
А Лыбедь выводит из марева свой Титаник.

* Еду на лампочке - устойчивое выражение водителей, когда заканчивается топливо, горит индикатор, и обычно [при этом] нервничаешь, доедешь ли до ближайшей заправки.