Она надевала платье, чтоб спрятать осколки сердца и в сногсшибательных туфлях плясала смешливое скерцо. И в танце несла надменно свою тяжелую душу, прикрыв откровенным флиртом и шелковой пеной рюши.
Бессонницу (в старой сумке) откладывала на "после" - туда, где встретятся рельсы с перроном, и встанут подле, и будет коллоидным время, и все параллели сольются в ту страсть, что выходит за рамки, придуманных кем-то презумпций.
Заказывала свободу на бонус "сейчас и в вечность". Фальшивым дыханьем целила израненную сердечность. В Винде открывала окна, как в солнечной несистеме, напялив на тело тучи от тысячной эритемы.
В кровать попадала с тенью, и постоянно "валетом". Фантазии рисовала известным лишь ей трафаретом. Своей "нелюбви" портреты вставляла в ажурные рамки. И даже шагая с белых - не попадала в дамки...
Вона...
Вона одягала сукню, щоб прикрити розбите серце, На дуже високих обцасах танцювала на табакерці. Вона гордовито несла у танці важенну душу, Яку прикривали із шовку звабно кокетливі рюші. Безсоння в туребку від бабці пакувала, щоб трапились потім, Де рейки зійдуться і станції, якщо не запізниться потяг. Як стане колоїдним простір, то всі паралелі зіллються У пристрасть, яка виходить за межі всіляких презумпцій. Вона замовляла роумінг із акцією на вічність, Гоїла диханням штучним свою покалічену дійсніть. ВіндУ прочиняла, як вікна у сонячну несистему, Напнявши на тіло хмари від частої еритеми. У ліжко втрапляла із тінню, завше чомусь "валетом", Творила малюнки фантазій за відомим лиш ій трафаретом. Своїх некохань натюрморти вкладала у липові рамки, Коли ж починала білими, - не втрапляла ніколи у дамки.
