Вже заграє до вузеньких вулиць вечір – чіпкий, огрядний; вже у блискуче вдягнулись-взулись зорі-далекогляди; бавляться вогниками вітрини, наче дівча намистом; холод, пожадливий та нестримний, щічки щипа займисті... Нумо про тернії забувати, в небо сміятись лунко, бігти додому по сніжній ваті, гублячись у цілунках! Зловить нас тиха кімната врешті, музику відкоркує – зорі сполошаться: «Де ж ви? Де ж ти?..» (зблизька сліпі, мов кури). Звісно, не скажемо, де ми, де я – ніби зайнятись нічим! Вперто гірчить і гарчить щодення, все, що в нас є – щоніччя. Сукню, в своїй простоті відкриту, пристрастями оздоблю – нумо кружляти в паланні ритмів танго та пасодоблю, поки весь світ застигає тортом з чорного шоколаду, нумо безжурно і неповторно важкість пітьми долати!.. ...Мабуть, приблизно в такому дусі я б розмовляла з хлопцем. Дражниться доля: «А дзуськи, дзуськи! Хлопця тобі? За що б це?!» Тож отака чарівна картина, доки повзу з роботи: трохи помріється – знов нахлине мислепотік скорботний… Збочений вечір… скажений холод… лізуть вітрини в очі… мружаться зорі, насправді голі… вулиці ноги мочать, ставши в почовгану вату снігу… звуки – яке там танго: проситься місяць у хмар на вигул, вітер кричить гортанно, кашляє ворон до жаху часто... Грію слабку надію: тернії квітнуть, тож квітку щастя скоро собі намрію. Доля мавпує своїх підзвітних грубо, але натурно – мав же з'явитись на радість світу точно такий же дурник! Точно такий же кумедний гвинтик, крутячи космоустрій, десь просто зараз несамовито мріє мені назустріч!..
Дословный авторский перевод на русский:
Уже заигрывает к узеньким улицам вечер - приставучий, тучный; уже в блестящее оделись-обулись звёзды-дальногляды; забавляются огоньками витрины, точно как девочка бусами; холод, жадный и неудержимый, щёчки щипает воспламеняющиеся... Давай о терниях забывать, в небо смеяться звонко, бежать домой по снежной вате, теряясь в поцелуях! Поймает нас тихая комната наконец, музыку откупорит. Звёзды всполошатся: "Где же вы? Где же ты?" (с небольшого расстояния слепые, как куры). Конечно, не скажем, где мы, где я - будто заняться нечем! Упрямо горчит и рычит повседневность, всё, что у нас есть - повсенощность. Платье, в своей простоте открытое, страстями украшу - давай кружить в полыхании ритма танго и пасодобля, пока весь мир застывает тортом из чёрного шоколада, давай беспечально и неповторимо тяжесть темноты побеждать!.. ...Наверное, примерно в таком духе я бы разговаривала с парнем. Дразнится судьба: "А дудки, дудки! Парня тебе? За что бы это?!" Поэтому вот такая прекрасная картина, пока ползу с работы: немного помечтается - снова нахлынет мыслепоток скорбный. Извращённый вечер... сумасшедший холод... лезут витрины в глаза... щурятся звёзды, на самом деле голые... улицы ноги мочат, став в обшарканную вату снега... звуки - какое там танго: просится месяц у облаков на выгул, ветер кричит гортанно, кашляет ворон до ужаса часто... Грею слабую надежду: тернии цветут, поэтому цветок счастья скоро себе намечтаю. Судьба обезьянничает со своих подотчётных грубо, но натурно - должен же был появиться на радость миру точно такой же дурашка! Точно такой же смешной винтик, крутя космоустройство, где-то прямо сейчас неистово мечтает мне навстречу!..
!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Я в захопленні.
Вкотре читаю із захопленням та заздрістю. Чи то до найтоншого добірного емоційного слова, чи до справжнього чистого почуття, яке називається передчуттям кохання (а ще я так люблю це слово - предвосхищение). Нехай трохи боляче, але так чисто!
Заздрю, бо щоб так написати, треба так вміти відчути, а це буває змолоду і зголоду. Коли вже пережите й замусолене, на такому гострі тримати важко і не завжди цікаво. А взагалі, з бажаннями треба дуже обережно, бо вони мають звичку обов'язково здійснюватися, і завжди не в тій формі, що ми могли уявити. Бажань тобі! Мені здається, що вони часом цінніші за їх втілення.:)
Ань, такое...до слез. Очень искреннее, со старательно замаскированной грустью, с блестками теплого юмора, с философскими нотками, скрывающими печаль... Ты поверишь моему банальному обещанию, что все еще будет? Поверь, пожалуйста. Я в свои 43 стараюсь не отчаиваться, а какие твои годы?)
Щастя Вам!
Я в захопленні.
Перепрошую за перерву між рецензією та відповіддю.
Гарного серпня Вам:)
Перепрошую за перерву між рецензією та відповіддю.
Гарного серпня тобі:)
Спасибо большое, очень приятно было перечитать твой комментарий... Хорошего тебе августа:)