Литсеть ЛитСеть
• Поэзия • Проза • Критика • Конкурсы • Игры • Общение
Главное меню
Поиск
Случайные данные
Вход
Рубрики
Лирика [8627]
Философская поэзия [3944]
Любовная поэзия [4033]
Психологическая поэзия [1864]
Городская поэзия [1499]
Пейзажная поэзия [1859]
Мистическая поэзия [1302]
Гражданская поэзия [1254]
Историческая поэзия [296]
Мифологическая поэзия [208]
Медитативная поэзия [208]
Религиозная поэзия [161]
Альбомная поэзия [121]
Твердые формы (запад) [264]
Твердые формы (восток) [105]
Экспериментальная поэзия [259]
Юмористические стихи [2048]
Иронические стихи [2258]
Сатирические стихи [143]
Пародии [1140]
Травести [65]
Подражания и экспромты [508]
Стихи для детей [874]
Белые стихи [86]
Вольные стихи [149]
Верлибры [296]
Стихотворения в прозе [22]
Одностишия и двустишия [132]
Частушки и гарики [38]
Басни [89]
Сказки в стихах [76]
Эпиграммы [23]
Эпитафии [40]
Авторские песни [473]
Переделки песен [59]
Стихи на иностранных языках [85]
Поэтические переводы [290]
Циклы стихов [295]
Поэмы [49]
Декламации [480]
Подборки стихов [126]
Белиберда [761]
Поэзия без рубрики [7814]
Стихи пользователей [1148]
Декламации пользователей [24]
Мрiйливе
Стихи на иностранных языках
Автор: Анна_Лисицина
Вже заграє до вузеньких вулиць вечір – чіпкий, огрядний;
вже у блискуче вдягнулись-взулись зорі-далекогляди;
бавляться вогниками вітрини, наче дівча намистом;
холод, пожадливий та нестримний, щічки щипа займисті...
Нумо про тернії забувати, в небо сміятись лунко,
бігти додому по сніжній ваті, гублячись у цілунках!
Зловить нас тиха кімната врешті, музику відкоркує –
зорі сполошаться: «Де ж ви? Де ж ти?..» (зблизька сліпі, мов кури).
Звісно, не скажемо, де ми, де я – ніби зайнятись нічим!
Вперто гірчить і гарчить щодення, все, що в нас є – щоніччя.
Сукню, в своїй простоті відкриту, пристрастями оздоблю –
нумо кружляти в паланні ритмів танго та пасодоблю,
поки весь світ застигає тортом з чорного шоколаду,
нумо безжурно і неповторно важкість пітьми долати!..
...Мабуть, приблизно в такому дусі я б розмовляла з хлопцем.
Дражниться доля: «А дзуськи, дзуськи! Хлопця тобі? За що б це?!»
Тож отака чарівна картина, доки повзу з роботи:
трохи помріється – знов нахлине мислепотік скорботний…
Збочений вечір… скажений холод… лізуть вітрини в очі…
мружаться зорі, насправді голі… вулиці ноги мочать,
ставши в почовгану вату снігу… звуки – яке там танго:
проситься місяць у хмар на вигул, вітер кричить гортанно,
кашляє ворон до жаху часто... Грію слабку надію:
тернії квітнуть, тож квітку щастя скоро собі намрію.
Доля мавпує своїх підзвітних грубо, але натурно –
мав же з'явитись на радість світу точно такий же дурник!
Точно такий же кумедний гвинтик, крутячи космоустрій,
десь просто зараз несамовито мріє мені назустріч!..

Дословный авторский перевод на русский:

Уже заигрывает к узеньким улицам вечер - приставучий, тучный;
уже в блестящее оделись-обулись звёзды-дальногляды;
забавляются огоньками витрины, точно как девочка бусами;
холод, жадный и неудержимый, щёчки щипает воспламеняющиеся...
Давай о терниях забывать, в небо смеяться звонко,
бежать домой по снежной вате, теряясь в поцелуях!
Поймает нас тихая комната наконец, музыку откупорит.
Звёзды всполошатся: "Где же вы? Где же ты?" (с небольшого расстояния слепые, как куры).
Конечно, не скажем, где мы, где я - будто заняться нечем!
Упрямо горчит и рычит повседневность, всё, что у нас есть - повсенощность.
Платье, в своей простоте открытое, страстями украшу -
давай кружить в полыхании ритма танго и пасодобля,
пока весь мир застывает тортом из чёрного шоколада,
давай беспечально и неповторимо тяжесть темноты побеждать!..
...Наверное, примерно в таком духе я бы разговаривала с парнем.
Дразнится судьба: "А дудки, дудки! Парня тебе? За что бы это?!"
Поэтому вот такая прекрасная картина, пока ползу с работы:
немного помечтается - снова нахлынет мыслепоток скорбный.
Извращённый вечер... сумасшедший холод... лезут витрины в глаза...
щурятся звёзды, на самом деле голые... улицы ноги мочат,
став в обшарканную вату снега... звуки - какое там танго:
просится месяц у облаков на выгул, ветер кричит гортанно,
кашляет ворон до ужаса часто... Грею слабую надежду:
тернии цветут, поэтому цветок счастья скоро себе намечтаю.
Судьба обезьянничает со своих подотчётных грубо, но натурно -
должен же был появиться на радость миру точно такой же дурашка!
Точно такой же смешной винтик, крутя космоустройство,
где-то прямо сейчас неистово мечтает мне навстречу!..
Опубликовано: 21/11/16, 01:55 | Просмотров: 1159 | Комментариев: 9
Загрузка...
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Все комментарии:

Аня, відмінний анонс! Спасибі за чудовий вірш на рідній мові!

Щастя Вам! smile
Воскресенский  (14/07/19 00:34)    


!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Я в захопленні.
monterrey  (12/06/17 19:53)    


А я в перехопленні духу від довжини окличного "паркану":) Дуже дякую!
Перепрошую за перерву між рецензією та відповіддю.
Гарного серпня Вам:)
Анна_Лисицина  (04/08/17 14:45)    


Дякую, і Вам!)
monterrey  (04/08/17 17:32)    


Вкотре читаю із захопленням та заздрістю. Чи то до найтоншого добірного емоційного слова, чи до справжнього чистого почуття, яке називається передчуттям кохання (а ще я так люблю це слово - предвосхищение). Нехай трохи боляче, але так чисто!
Светлана_Ткаченко  (12/06/17 19:34)    


Дуже дякую! Але кому б оце заздрити;))
Перепрошую за перерву між рецензією та відповіддю.
Гарного серпня тобі:)
Анна_Лисицина  (04/08/17 14:43)    


Заздрю, бо щоб так написати, треба так вміти відчути, а це буває змолоду і зголоду. Коли вже пережите й замусолене, на такому гострі тримати важко і не завжди цікаво. А взагалі, з бажаннями треба дуже обережно, бо вони мають звичку обов'язково здійснюватися, і завжди не в тій формі, що ми могли уявити. Бажань тобі! Мені здається, що вони часом цінніші за їх втілення.:)
Светлана_Ткаченко  (04/08/17 16:20)    


Ань, такое...до слез. Очень искреннее, со старательно замаскированной грустью, с блестками теплого юмора, с философскими нотками, скрывающими печаль... Ты поверишь моему банальному обещанию, что все еще будет? Поверь, пожалуйста. Я в свои 43 стараюсь не отчаиваться, а какие твои годы?)
Наталья_Бугаре  (12/01/17 13:36)    


Нат, всё хорошо, всё идёт по плану:)
Спасибо большое, очень приятно было перечитать твой комментарий... Хорошего тебе августа:)
Анна_Лисицина  (04/08/17 14:47)