Вже заграє до вузеньких вулиць вечір – чіпкий, огрядний;
вже у блискуче вдягнулись-взулись зорі-далекогляди;
бавляться вогниками вітрини, наче дівча намистом;
холод, пожадливий та нестримний, щічки щипа займисті...
Нумо про тернії забувати, в небо сміятись лунко,
бігти додому по сніжній ваті, гублячись у цілунках!
Зловить нас тиха кімната врешті, музику відкоркує –
зорі сполошаться: «Де ж ви? Де ж ти?..» (зблизька сліпі, мов кури).
Звісно, не скажемо, де ми, де я – ніби зайнятись нічим!
Вперто гірчить і гарчить щодення, все, що в нас є – щоніччя.
Сукню, в своїй простоті відкриту, пристрастями оздоблю –
нумо кружляти в паланні ритмів танго та пасодоблю,
поки весь світ застигає тортом з чорного шоколаду,
нумо безжурно і неповторно важкість пітьми долати!..
...Мабуть, приблизно в такому дусі я б розмовляла з хлопцем.
Дражниться доля: «А дзуськи, дзуськи! Хлопця тобі? За що б це?!»
Тож отака чарівна картина, доки повзу з роботи:
трохи помріється – знов нахлине мислепотік скорботний…
Збочений вечір… скажений холод… лізуть вітрини в очі…
мружаться зорі, насправді голі… вулиці ноги мочать,
ставши в почовгану вату снігу… звуки – яке там танго:
проситься місяць у хмар на вигул, вітер кричить гортанно,
кашляє ворон до жаху часто... Грію слабку надію:
тернії квітнуть, тож квітку щастя скоро собі намрію.
Доля мавпує своїх підзвітних грубо, але натурно –
мав же з'явитись на радість світу точно такий же дурник!
Точно такий же кумедний гвинтик, крутячи космоустрій,
десь просто зараз несамовито мріє мені назустріч!..
Дословный авторский перевод на русский:
Уже заигрывает к узеньким улицам вечер - приставучий, тучный;
уже в блестящее оделись-обулись звёзды-дальногляды;
забавляются огоньками витрины, точно как девочка бусами;
холод, жадный и неудержимый, щёчки щипает воспламеняющиеся...
Давай о терниях забывать, в небо смеяться звонко,
бежать домой по снежной вате, теряясь в поцелуях!
Поймает нас тихая комната наконец, музыку откупорит.
Звёзды всполошатся: "Где же вы? Где же ты?" (с небольшого расстояния слепые, как куры).
Конечно, не скажем, где мы, где я - будто заняться нечем!
Упрямо горчит и рычит повседневность, всё, что у нас есть - повсенощность.
Платье, в своей простоте открытое, страстями украшу -
давай кружить в полыхании ритма танго и пасодобля,
пока весь мир застывает тортом из чёрного шоколада,
давай беспечально и неповторимо тяжесть темноты побеждать!..
...Наверное, примерно в таком духе я бы разговаривала с парнем.
Дразнится судьба: "А дудки, дудки! Парня тебе? За что бы это?!"
Поэтому вот такая прекрасная картина, пока ползу с работы:
немного помечтается - снова нахлынет мыслепоток скорбный.
Извращённый вечер... сумасшедший холод... лезут витрины в глаза...
щурятся звёзды, на самом деле голые... улицы ноги мочат,
став в обшарканную вату снега... звуки - какое там танго:
просится месяц у облаков на выгул, ветер кричит гортанно,
кашляет ворон до ужаса часто... Грею слабую надежду:
тернии цветут, поэтому цветок счастья скоро себе намечтаю.
Судьба обезьянничает со своих подотчётных грубо, но натурно -
должен же был появиться на радость миру точно такой же дурашка!
Точно такой же смешной винтик, крутя космоустройство,
где-то прямо сейчас неистово мечтает мне навстречу!..
Опубликовано: 21/11/16, 01:55
| Просмотров: 1097 | Комментариев: 9
Щастя Вам!
Я в захопленні.
Перепрошую за перерву між рецензією та відповіддю.
Гарного серпня Вам:)
Перепрошую за перерву між рецензією та відповіддю.
Гарного серпня тобі:)
Спасибо большое, очень приятно было перечитать твой комментарий... Хорошего тебе августа:)