Липень ходить навшпиньки, малює в повітрі медом
і смакує миттєвості спокою наче пундики.
Всюди зніту маленькі галактики Андромеди,
конюшинові бантики, ягід червоні бунтики.
Вітер котиться котиком, плутає передуми,
на освітлених кучерях овиду їх закріплює.
Кожний сонячний промінь, мов чистий потужний струмінь,
ґорґотить у мені та змиває душевну кіптяву.
У криницях – безодні небесні. Вдивились пильно –
та й буденно на схід покряхтіли на хмарних милицях
обчищати з готових до вжитку зірок лушпиння...
Все, що бажано – мається. Знехотя розуміється:
відзозулило літо, добігши кінця петрівки,
знов хтось буде несито щасливий чужими гніздами.
А за цим пригадається те, що хвилює тривко:
хто народжений повзати – любить на шиях їздити,
і невидимі голочки в шийні хребці натерті
просигналять – тобі не належати до сплазунчених...
…Відпочинок звітується: серпень, однак, без чверті,
і до нього вже вересень квапно повзе лазутчиком.

Нерифмованный авторский перевод на русский:

Июль ходит на цыпочках, рисует в воздухе мёдом
и смакует мгновения спокойствия будто лакомства.
Везде иван-чая маленькие галактики Андромеды,
клеверные бантики, ягод красные бунтики.
Ветер катится котиком, путает передумы,
на осветлённых кудрях горизонта их закрепляет.
Каждый солнечный луч, словно чистая мощная струя,
рокочет во мне и смывает душевную копоть.
В колодцах - бездны небесные. Всмотрелись внимательно -
да и буднично на восток покряхтели на облачных костылях
обчищать с готовых к употреблению звёзд шелуху...
Всё, что желаемо - имеется. Нехотя понимается:
откукушило лето, подойдя к концу петровки,
снова кто-то будет несыто счастлив чужими гнёздами.
А за этим вспомнится то, что волнует неисчезаемо:
кто рождён ползать - любит на шеях ездить,
и невидимые иголочки в шейные позвонки натёртые
просигналят - тебе не принадлежать к [дословно не переводимый авторский неологизм] тем, которые сделались пресмыкающимися...
...Отдых отчитывается: август, однако, без четверти,
и к нему уже сентябрь торопливо ползёт лазутчиком.