Литсеть ЛитСеть
• Поэзия • Проза • Критика • Конкурсы • Игры • Общение
Главное меню
Поиск
Случайные данные
Вход
Недовесна
Стихи на иностранных языках
Автор: Анна_Лисицина
На деревах куйовдиться недопад, під деревами – недогній.
Що в тобі коріниться – до першого світла у темряві не звика.
Розгойдавшись до меж, годується недитячий твій страх землі
зніяковілістю
низького сніга-важковика.

Що тримає на білому ці недовершені плями-материки?
Слони, черепахи, нечемні аїденята?
І з якої такої невидимої ріки –
невидимі руки, охочі озеленяти?

Утікаєш розпаленим деревце́м, засмолілим від гострих ран,
видираєшся в гори, стрибаєш, мов яки, смакуєш холодний дух.
Засинають бентежні корені, заляльковані в целофан.
Ти врешті зібраний...
мов непотрібний металобрухт.

Що тримає на чорному ті недосипані зорі-провідники?
Чи можна за ними дійти до земного раю?
І з якої із них прибувають одинаки –
такі одинокі, що наче й не помирають?

Та колись у безплідді твоїх сплетінь розростеться: «Прийом, прийом!
Це земля викликає. У нас тут проблеми. Без тебе ніяк, ніяк!»
І квезаль прилетить смарагдова, і тропічний зів'є райок,
і не приживиться
до нього жодна пітьма-змія.

Що тримає на сірому нас, неупевнених в тому, що є дива?
Що змушує дуб почуватися мікрогріном?
Бачиш сонячний клаптик – не бійся та відривай,
приший біля серця – і точно когось зігрієш.
Опубликовано: 17/03/19, 18:47 | Просмотров: 503 | Комментариев: 5
Загрузка...
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Все комментарии:

Прямо жаль стало ті краї, куди весна не приходить.
Де вічне літо, або вічна зима.
Святослав_  (11/10/20 23:06)    


Там свої радощі smile
Анна_Лисицина  (12/10/20 01:32)    


"Видишь солнечный лоскуток – не бойся и отрывай,
пришей у сердца - и точно кого-то согреешь."
/вольный перевод/

Мы срываем солнечные лепестки твоих стихов, храним их в сердце и отдаём их тепло миру...

Анна! Солнца тебе весеннего в душу! Поздравляем!

Пусть из твоих внутренних творческих куколок рождаются прекрасные стихи и цветными бабочками летят в мир!
Художник Евгений Солодкий так и назвал картину - "Отпускающая своих бабочек".



Для тебя сегодня поют наши друзья из Киева, слушай и отпускай своих бабочек!







Имум Коэли и Андрей Бычков
ЛитСетьМедиа  (17/04/19 12:05)    


Имум, Андрей, большое спасибо!!! happy
Анна_Лисицина  (17/04/19 21:35)    


За картину и песни - отдельное! Прониклась happy
Анна_Лисицина  (17/04/19 21:45)    

Рубрики
Лирика [9098]
Философская поэзия [4020]
Любовная поэзия [4136]
Психологическая поэзия [1834]
Городская поэзия [1525]
Пейзажная поэзия [2002]
Мистическая поэзия [1177]
Гражданская поэзия [1309]
Историческая поэзия [240]
Мифологическая поэзия [183]
Медитативная поэзия [242]
Религиозная поэзия [182]
Альбомная поэзия [119]
Твердые формы (запад) [312]
Твердые формы (восток) [92]
Экспериментальная поэзия [249]
Юмористические стихи [2052]
Иронические стихи [2173]
Сатирические стихи [147]
Пародии [1192]
Травести [63]
Подражания и экспромты [522]
Стихи для детей [879]
Белые стихи [74]
Вольные стихи [128]
Верлибры [228]
Стихотворения в прозе [24]
Одностишия и двустишия [117]
Частушки и гарики [34]
Басни [89]
Сказки в стихах [49]
Эпиграммы [24]
Эпитафии [37]
Авторские песни [350]
Переделки песен [56]
Стихи на иностранных языках [76]
Поэтические переводы [266]
Циклы стихов [287]
Поэмы [44]
Декламации [193]
Сборники стихов [112]
Белиберда [230]
Поэзия без рубрики [7394]
Стихи пользователей [1503]
Декламации пользователей [20]