Серце від крові гарячої клинить... Вгамуйсь ... Проклинаючи долю свою, я кидаюсь... Та, доля при чому? Життя це, та …
Ніжність за горло !!! І, боже, як боляче ж, боже... Як, боляче!
Пам'ять птахом в долоні - клюється ... Пищить …
То, у небо її!
Я багаття пробуджую - і, дурепа яка - все чим жив,
Я жбурляю... У вогонь цей жбурляю! Від тебе листи, я, як оскаженілий, кидаю, кидаю, кидаю...
Раптом, бачу!!!
У тому вогні проступають слова,
-Боже, та що ж наробив... Я у небо, як сич, шепочу
Та відлуння мене зачіпає ледь, ледь ...
Тиша.
Бачу...
Слова, крізь вогонь, ті слова, що були трепетливі для нас дотепер. - Здрастуй, мій милий! - у попіл, луною Прощай! Розлетілись в вогні, наче зграя пестливих птахів. - Обіцяй ... назавжди ... будь моїм ...
- Обіця-я-яй !!!
Обіцяй же — у пал цей лице нахиляю і бачу відлигу.
