Мені казали: Хтось кохає кого́сь. Чому тоді ніхто не кохає мене́? Мені казали: Хтось хоче кого́сь. Чому тоді ніхто не хоче мене́?
Спитаєте у ме́не: А хто такі самотні, І хто серед самотніх найбільш на самоті? Я відповім: Не знаю, але я так вважаю, Що це огидне каченя, що це гидотне кошеня та я.
Мені казали: Хтось мріє про кого́сь. Чому тоді ніхто не мріє про ме́не? Мені казали: Хтось кохає кого́сь. Чому тоді ніхто не кохає мене́?
Спитаєте у ме́не: А хто такі самотні І хто серед самотніх найбільш на самоті? Я відповім: Не знаю, але я так вважаю, Що це огидне каченя, що це гидотне кошеня та я.
Мені казали: Хтось кохає кого́сь. Чому тоді ніхто не кохає мене́? Чому тоді ніхто не кохає мене́? Чому тоді ніхто не кохає мене́?
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Все комментарии:
Печально, если все так и есть. Но обычно есть какие-то причины такой нелюбви. Хотя всегда трудно искать их в себе, а не в окружающем мире. В этом тексте есть что-то живое. На мой взгляд, в строке: "Що це огидне каченя, що це гидотне кошеня та я." Тут есть неожиданные, зримые детали, интересные параллели. В остальном - очень много повторов, очень просто и предсказуемо, почти примитивно написано. Все рифмы грамматические: "знаю" - "вважаю", "каченя" - "кошеня". Или в конце строк просто повторы в духе "мене" - "мене", "когось" - "когось".
В этом тексте есть что-то живое. На мой взгляд, в строке:
"Що це огидне каченя, що це гидотне кошеня та я."
Тут есть неожиданные, зримые детали, интересные параллели.
В остальном - очень много повторов, очень просто и предсказуемо, почти примитивно написано.
Все рифмы грамматические: "знаю" - "вважаю", "каченя" - "кошеня". Или в конце строк просто повторы в духе "мене" - "мене", "когось" - "когось".