В чисто прибраній печері
все готове для вечері:
десять смажених качок,
фарширований бичок,

рибні і м’ясні рулети,
із телятини котлети,
профітролі на десерт –
хто ж це їстиме усе?

Знаю я цю таємницю
й хочу з вами поділиться,
тож замріть на три хвилини
і послухайте новини.

Справа в тому, що царівна
(Ох, розумна! Ах, чарівна!) –
як не бились батько й мати –
пред’явила ультиматум:

«Не грозіться, не вмовляйте,
Конституцію читайте:
у палаці я не бранка –
рівноправна громадянка,

повнолітня, паспорт маю,
і права свої я знаю.
Не поможе заборона –
хочу заміж за дракона!

Ну то й що, що в нього крила
і луска все тіло вкрила –
у сусідів он усі
у лусці, мов карасі!

Їхній принц ще й зябра має,
плавники під плащ ховає,
й, незважаючи на них,
вам він – бажаний жених».

Батько вперся: «Не віддам!
Він – вогонь, а ти – вода,
надто ці стихії різні,
ще й обидві сильні, грізні.

Хтось не стримався – і все:
вас нічого не спасе!
Тож подумай, доню мила,
поки горя не вчинила».

Та царівна наша вперта:
з милим – жити а чи вмерти!
Думка не дає заснути,
адже вихід мусить бути!

І додумалась таки.
Через ліс і рівчаки,
навмання, по манівцях
побрела до мудреця.

Добиралась важко й довго…
Раптом – дід назустріч човга.
Сива свитка, ніби крила,
повністю старого вкрила,

сиві вуса, брови сиві
(очі – молоді й красиві!),
борода, неначе вата,
і усмішка хитрувата.

Та царівні не на часі
дивуватись, бідоласі,
бо вже хочеться дійти
їй, нарешті, до мети.

«Гей, дідусю, поможіть
і дорогу підкажіть.
Десь в краях цих (хай їм грець!)
видатний живе мудрець.

Йде про нього слава всюди –
дуже хвалять його люди.
Потребую я поради,
скористаюсь нею радо.

Та, на жаль, ніхто не віда,
де оселя того діда.
Бо, подейкують, не кожен
мудреця побачить може.

Ще й подобу він міняє.
І ніхто того не знає,
де, коли, в якому виді
пощастить його увидіть».

«Заспокойся, доню мила.
Ти його уже зустріла.
Що, не схожий? Не біда!
Ти ще дуже молода

і того не можеш знати,
що поради слід шукати
не у старця-мудреця,
а в закоханих серцях.

Тож дарма прийшла, небого,
подолавши і дороги,
й бездоріжжя, й манівці.
Видно втому на лиці…

Що ж, спочинь у холодочку,
потім поговорим, дочко.
Бачу, серце чисте маєш
і по-справжньому кохаєш».

А поки царівна спить,
треба теж нам відпочить.
Згодом запрошу вас знову
на розважливу розмову.

23/11/2021