Що ж, згадаєм про царівну.
…Сон снується тонко, рівно.
Ось вона у сукні білій
наречена на весіллі.

Поруч з нею мама й тато,
вся рідня, гостей багато.
Всі радіють. Серед них –
знає – є її жених.

Тільки хто ж він? Чи не той це
легінь з усмішкою-сонцем,
що у мріях жив дівочих?
І такі знайомі очі…

Темна-темна глибина,
у якій немає дна –
дивишся, як у люстерце.
Ох, чого ж так б’ється серце?!

Як ці очі їй забути?..
Ні, цього не може бути!
Це неправда! Казка! Сон!
Бо ж її жених – дракон!

Аж прокинулась дівчина.
І до старця: «В чім причина
снів таких? І що це значить,
що дракона іншим бачу?

В снах він – парубок красивий…»
Усміхнувся дідо сивий
і сказав царівні так:
«Сон твій – то хороший знак!

Значить, серце твоє зряче,
мудре, віддане, гаряче.
І тому попри закони
не страшний вогонь дракона

для царівни водяної.
Лиш для неї для одної
може бути він щоночі
тим, кого вона захоче.

Тож не бійся, не вагайся,
у собі не сумнівайся.
Хто, як ти, кохати може,
Всі незгоди переможе.

А тепер, царівно мила,
віднесу тебе на крилах
аж до дому, у долину.
Заодно побачу сина».

Поки дивну ту новину
усвідомила дівчина,
свитка дідова умить
стала сірими крильми,

звідкілясь узявся хвіст
й перед нею в повний зріст
враз постав дракон величний.
Крилами змахнувши звично,

відштовхнувся від землі
і пропав у сивій млі.
Повернувся за хвилину,
дівчину узяв на спину,

і надвечір маму й тата
обіймала у палатах
задоволена дівчина.
Що ж, для щастя є причина!

Нашвидку, за три хвилини,
розказала всі новини,
і дракона-мудреця
запросили до двірця.

Цілу ніч проговорили…
Зранку смажили, варили
і відправили вечерю
у драконову печеру:

треба ж разом всім зібратись,
про весілля домовлятись,
раз усе так склалось гарно
(бачте, хвилювались марно!).

От і все. Скінчилась казка.
Не засмучуйтесь, будь ласка,
що весілля в добрий час
відгуляють там без нас.

Молодята, всім на диво,
довго житимуть й щасливо,
і народиться у них
двійко діток чарівних –

для дідів і баби щастя.
Донька, звісно, в маму вдасться.
І у прозі чи у віршах
хтось історію напише

і про неї теж колись.
Тож, читачу, не журись,
май терпіння. Я ж на цьому
ставлю крапку, а не кому.

А про діда-мудреця,
Що дракону за отця,
Якщо, звісно, ваша ласка,
Скоро буде інша казка.

19.12.2021