Чекаю

Автор: Еленка

Чекаю, чуєш?
Мірно плине час.
Сумують сни на синім підвіконні.
Бентежить тіні сплакана свіча,
Ховаючись в тремкі мої долоні.

А за вікном сльозливий листопад
Малює вперто на землі калюжі.
Так вже було – дві осені назад:
Дощі… Дощі… Холодні і байдужі.

Їм все одно, що помира свіча,
Що ніч без снів, що я без тебе скнію.
Та поки світло жевріє в очах –
Чекаю.
Бо по-іншому не вмію

Я жду

Я жду, ты слышишь?
И часы стучат,
И сны грустят на синем заоконье.
Смущая тени, теплится свеча
И оплывает, плача мне в ладони.

А за окном слезами ноября
Сопливый дождь размазывает лужи,
За пару лет до этих предряг
Такой же дождь съедал любовь и души.

Ему плевать, что свет в моих глазах,
Как ночь без сна, oт холода темнеет,
Что как свеча, что корчится в слезах,
Я жду...
И по-другому не умею.