Стекает время, словно в решето -
Дождем смывая все дороги к Раю.
От Вас хотя бы строчку ожидаю,
А пишут всё не те и все не то.

В последнем мной полученном письме,
Писать вы обещали, как в закаты
Пред ночью пеленаются Карпаты…
А пишут всё не то и все не те.

Глаза закрою: солнца ободок
Свой лик за горы прячет. Вечереет.
И Вы укрылись в грез туманный трепет…
А пишут всё не те и все не то.

Белеют пятна писем в темноте.
И стол, и кресло, плед, горшок герани.
И в горле ком, и слезы - солью в ране.
Ведь пишут всё не то и все не те.

© Марина Друзь

Неотриманий лист

Неспинний час безжалісно іде —
Стежки дощами знищує до Раю.
Від Вас хоч двох рядків давно чекаю.
А пишуть все не ті і все не те.

В минулому останньому листі
Пообіцяли згодом розказати,
Як ніч-мольфарка люляє Карпати...
А пишуть все не те і все не ті.

Заплющу очі: коло золоте
Ховає лик за гори. Вечоріє.
І Ви заглиблений у мари-мрії...
А пишуть все не ті і все не те.

Гортаю пошту я на самоті.
Стіл, крісло, плед, герань на підвіконні.
Клубок у горлі, сліз струмки солоні.
Бо пишуть все не те і все не ті.

© А.Гетманец