Кольору розведеного вина чи насиченого вишнецвіту
жила і тужила витончена свиня:
малювала на боці то плями, як в корів буровогневитих,
то яблука, щоб скидатися на коня.

То клеїла собі вовну, а із себе - дурненьку жертву,
то ходила, гойдаючись гускою з боку в бік.
Побивалась над гребінцями, пишним пір'ям, густою шерстю,
замикалась у хліві, мов кантівська річ-в-собі.

Господарі цю філосвінію обірвали,
навіть яблучко не поклавши під п'ятачок.
Але нашкарябано на кориті: "Вона не померла салом",
і сумує за нею, дивною, дзеркало-потічок.

(Експромт на тему Нового року, "Творчий Ковчег", 15.12.2018 р., допрацьований)