За яких часiв народилось те,
що у снах щемить i сьогоднi?
Це питання? Нi...
Щось таке просте,
наче дощ осінній холодний
Знов впаде зоря, коли днi згорять
золотого i нiжного серпня
Та бажань нема. У душi зима
i колючий бiль впертий
Це прокляття? Нi...
Біль живе вві снi.
Затаївся, сидить тихо.
Наче хтось чужий у душі моїй
i на мене чекає лихо...
© Copyright: Strega, 2008 https://stihi.ru/2008/03/08/3147
Свидетельство о публикации №108030803147 08.03.2008 21:37
Любви и мира!
Дуже подобаються твори з неоднозначним змістом. Який можна зчитувати безкінечно, смакуючи відтінки палітри емоцій та роздумів.
Боль не уходит, а как черный лед из-под белого пушистого снега поглядывает наружу. Снег может и растает, а боль останется.