Люблю весну (В. Сосюра)

Люблю весну, та хто її не любить,
Коли життя цвіте, як пишний сад.
І, мов у сні, шепочуть листя губи,
І квіти шлють солодкий аромат.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки,
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей...

Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
І п'є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим...

Весна вдягла у зелень віти в дуба,
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!

Перевод:

Люблю весну, да кто её не любит,
Когда судьба цветёт, как пышный сад,
И, как во сне, лепечут листьев губы,
И шлют цветы чудесный аромат.

​Люблю весну, когда бушуют реки,
Когда от счастья плачет соловей,
И солнце, будто светит через веки
В тиши задумчивых лесных аллей.

​Люблю, когда блуждает месяц в травах
И обеляет дом лучом своим,
Напившись темноты ночей кудрявых,
А над лугами вьётся сизый дым.

​Весна одела в зелень ветви дуба,
Весь мир, как будто чуть навеселе.
Люблю весну, да кто её не любит
На этой замечательной земле!