Я жду, ты слышишь?
Жду за часом час.
Томятся сны, манят потусторонне.
Смущая тени, мечется свеча,
Гадая мне по линиям ладони.

Так было (я же помню этот сад –
Чернели, день высасывая, лужи)
Два ноября, две вечности назад –
Дожди, дожди... постыло, равнодушно...

Им дела нет до гаснущей свечи,
До чёрных птиц, что вижу в полусне я.
Ты не придёшь по тысяче причин...
Я жду.
Я по-другому не умею.

___________________________________

Чекаю
http://litset.ru/publ/3-1-0-22777
Еленка http://litset.ru/index/8-924

Чекаю, чуєш?
Мірно плине час.
Сумують сни на синім підвіконні.
Бентежить тіні сплакана свіча,
Ховаючись в тремкі мої долоні.

А за вікном сльозливий листопад
Малює вперто на землі калюжі.
Так вже було – дві осені назад:
Дощі… Дощі… Холодні і байдужі.

Їм все одно, що помира свіча,
Що ніч без снів, що я без тебе скнію.
Та поки світло жевріє в очах –
Чекаю.
Бо по-іншому не вмію.