Вирус поэзии снова в сознанье проник
нету лекарства от этой заразы весенней,
вновь становлюсь туповатым, безвременной тенью,
тенью великих, их строк, что зависли в мозгу
как-то спасаюсь, бессонствуя… Чувствую – снова,
преодолев ипохондрию, чувстствую, – снова смогу,
снова смогу я услышать дыхание слова…
Вот – семафорствуя – дышит, машинами дышит шоссе,
и голубями вскипают весенние крыши,
слышу, как корни деревьев шуршат, обвивая гранит,
чувствую, как наливаяся соком
древесная кожа звенит…
Через себя пропуская всю эту вселенскую блажь,
я понимаю, что я никакой не поэт,
а всего лишь, весны метран-
паж,
буйства её в моем теле – зараза.
Она
снова стихами, моими стихами
Бере
мен
на.
................................................
Вірус паэзіі
Вірус паэзіі зноў у свядомасць пракраўся
і не ніякага лекі ад гэтай заразы вясновай,
зноў раблюся і я тупаватым, заўчаснай ценем,
ценем вялікіх, іх дум, што завіслі ў мозгу
неяк ратуюся, і…
Адчуваю - зноў,
пераадолеўшы гнеў іпахондрыі, пачуццёвую,
зноў змагу,
зноў змагу я пачуць чараўніцтва ў дыханне словы…
Вось - зноў дыхае, машынамі дыхае шашы,
і галубамі закіпаюць вясновыя дахі,
чую, як карані дрэў шастаюць, увінаючы камяні,
адчуваю, як наліваецца сокам
драўняная скура звініць…
Праз сябе прапускаючы ўсю гэтую несусветную дур,
я разумею, што я ніякі не паэт,
а вясны метран-
паж,
буянства яе ў маім целе – зараза.
Яна
зноў вершамі, маімі вершамі
Ця
жар
на
я.
...........................................
Вірус поезії
Вірус поезії знову в притомність ввірвався,
ліків немає від
...зарази цієї,
весняної.
Ай-йя,
я знову стаю тупуватим,
передчасною тінню,
тінню великих,
рядків їх,
що
зависають у мозку.
Якось рятуюся я у безсонні...
Але відчуваю,
що знову,
зможу я знову почути,
луною хоч,
подих
іх
СЛОВА…
Ось, семафорствуя, дихає,
шинами,
дихає
ніччю,
шосе,
і голубами вкипають весняні дахи,
чую,
коріння дерев шарудять,
обвиваючи брами граніт,
та відчуваю,
як наливаючись соком
шкіра деревна дзвенить…
Через себе пропускаючи
усій цей
вселенській тіпай,
Я розумію, що я ніякий не поет,
а всього лише,
п'яной весни
метран-
паж,
буяння її, у тілі моєму – зараза...
Оця от весна,
знову віршами, моїми віршами
вагітна...
Вона!
